Михайло приїхав у місто вступати в університет. Але не вдалося, не пройшов по конкурсу. Назад, у село вертатися не збирався. Роботи там немає. Та і перед батьками соромно, що підвів їх. Тому шукав роботу в місті. Один знайомий хлопець, з яким разом поступали, сказав йому, що є одна бабуся, яка шукає садівника. А заодно помічника по господарству. Тільки зразу попереджає, що бабка вередлива. В неї багато робітників побували, але всі не такі.
‘Михайло вирішив піти, адже він уміє все, і садівництво. Марія Семенівна прискіпливо подивилася на хлопця, але взяла на випробувальний термін. Жив у будинку в маленькій кімнаті. Марія Семенівна і справді прискіплива. Помічала все, що Михайло робив, але хлопець спокійно реагував на бабусю. Якщо не правий, виправляв помилки, якщо правий, спокійно доказував свою правоту. З часом вони з Марією Семенівною порозумілися.
Взимку вечорами часто засиджувалися біля телевізора. Михайло вже знав, що чоловік бабусі давно помер. Був син, але потонув у річці ще молодим. Тому наразі одна, немає в неї рідні. А сварлива тому, щоб не прибилися до неї різні нехороші люди. От Михайло їй подобається. Добрий, правильний. Коли наступного року хлопець почав говорити, що знову спробує вступати в університет, Марія Семенівна підтримала. Звичайно потрібно вступати. Адже знайти роботу не так просто, а коли вивчиться, то інша справа. А жити буде з нею. І роботу свою робитиме.
Три роки жив Михайло в Марії Семенівни. Та одного разу занедужала бабуся. Швидкою відвезли в лікарню. Звідти вже не вийшла. Померла. Михайло пішов жити в гуртожиток. Адже вчився на другому курсі. Жаль Марію Семенівну. Так добре з нею, неначе рідна бабуся поруч була. Одного разу Михайла покликав чоловік, відрекомендувався адвокатом покійної Марії Семенівни. Виявляється все своє майно вона заповідала Михайлу. Наразі він живе в великому будинку.
