Життя часом буває таким несправедливим! Не за чутками знаємо, що є жінки, яким не вдається відчути биття сердечка новонародженої дитини. Вони на все готові, щоб завагітніти: пройти безліч обстежень, роками лікувати безпліддя, відвідати усі святі місця, щоб вимолити у Бога омріяне щастя. А все безрезультатно.
А є жінки, яким з неба посилається це благословення. Вони вагітніють, хоча самі цього не хочуть. Потім роблять аборт чи відмовляються від рідної кровиночки, а дитя потрапляє у стіни інтернату. І, можливо, ніколи у житті не відчує материнської любові та ласки.
Це сталося вісім років тому. Євген з Юлею познайомилися у тренажерному залі. Він був впливовим бізнесменом, мав шикарні апартаменти у столиці та новий дороговартісний автомобіль. Його життя складалося успішно. Юля також досягала кар’єрного зросту, працюючи в солідному офісі на хорошій посаді.
Молоді люди сподобалися один одному, почали зустрічатися. Юля бачила, що Євген – активний, енергійний, вродливий і заможний чоловік. Вона не могла упустити цей щасливий квиток у забезпечене та безтурботне життя. Тому дівчина зробила усе від неї можливе, щоб Євген запропонував їй одружитися.
Це було королівське весілля. Після торжества наречені відправилися у медовий місяць до Туреччини. Щасливі дні, проведені там, промайнули, як мить.
А потім, після весілля, Юля геть змінилася. Євген чекав від сімейного життя якогось спокою та затишку. У його дружини була зовсім інша позиція щодо цього.
Вона насолоджувалася життям, розважалася у нічних клубах, ходила у салони краси та у спортивні зали. Удома Юля не робила нічого. Прибирання, прання, куховарство, прасування – це було не для неї. Вона залюбки для цього наймала хатніх робітниць.
Євгенові таке життя не дуже подобалося. Це було не те, що він чекав від сімейного життя. Через це між чоловіком та дружиною почалися безкінечні конфлікти. А потім Юля дізналася, що вагітна.
Зателефонувала вона прямо з лікарні. Розповіла про свій цікавий став Євгенові. Чоловік дуже зрадів. Він сподівався, що тепер у їхньому житті все налагодиться. З появою дитини обов’язково стосунки мають змінитися у кращу сторону.
А Юля була роздратована. Ця дитина для неї б стала справжнім тягарем. Вона зовсім не планувала перекреслювати своє вільне та забезпечене життя. Дітей у її планах не було. Але аборт було робити пізно.
Після звістки про вагітність Юля стала знервованою. Ще більш чужими стали дружина та чоловік. Навіть ночували в окремих кімнатах.
Настав час пологів. З лікарем домовилися, влаштували Юлю у палату для двох з усіма зручностями. Про все Євген подбав, щоб дружина не потребувала нічого. Навіть хотів партнерські пологи, та Юля не погодилася, щоб він поруч був.
У день виписки чоловік чекав біля лікарні свою дружину з розкішним букетом троянд та великою в’язкою блакитних кульок. І ось Юля з’явилася у дверях. Лише була вона сама. На руках не було довгоочікуваного сина. Євген не знав що й думати.
Але Юля без краплини каяття повідомила, що написала відмову від сина. Євген аж оскаженів. Хотів крикнути, що є сили від несподіванки та злості на дружину за таке, але все ж таки стримався. Він стрімголов кинувся до пологового відділення, щоб забрати звідти свого сина.
Медичні працівники були у захваті від вчинку чоловіка. За спиною Євген чув гучні оплески. Та він не вбачав у цьому щось героїчного. Він просто не міг залишити рідну дитину напризволяще, адже у його сина є батько!
Повернувся додому, а Юлі вже й слід пропав. Пішла, зібравши свої речі. Євген сам виховував сина Максимка. Іноді мама допомагала з усіма турботами справлятися, інколи – няня.
А потім Євген Марію зустрів. Вона змогла замінити синочкові маму. Пізніше весілля зіграли. Максимко Марію мамою називав, дуже прив’язаний до неї був. Вона ж любила його, як рідного. Через декілька років подарували хлопчику ще й братика.
А Юля так і не згадала про сина. Ні разу не навідалася до нього, не поцікавилася. Заміж вона більше не вийшла. Та і діток у неї більше не було.
