Багато років тому Євген та Ліна мали одружитись. Пара безмежно кохала одна одного. Закохані не могли бути окремо. Їм весь час хотілось бути разом та не розлучатись ні на мить.
Йшла підготовка до весілля. Всі були щасливі та в солодкому передчутті свята. Але за декілька днів до весілля Ліна розповіла Євгену, що вагітна і вони стануть батьками.
Проте замість радості Євген розгнівався та скасував весілля. Він був переконаний, що Ліна не могла від нього завагітніти, адже він використовував надійний, на його лише думку, спосіб контрацепції – передчасне переривання кохання.
З істерикою та звинуваченнями в зраді Євген пішов. Він навіть не дав Ліні й солова сказати. Думки про зраду заполонили його голову і він не чув нікого і нічого, крім себе.
Всі переконували його, що такий спосіб не надійний і що Ліна справді вірна Євгену, що кохає його всім серцем. Але Євгену було байдуже. Він впертий як баран та не збирався змінювати свою думку.
Хоч і Ліна була дуже ображена та розчарована, але дитину вона залишила та стала виховувати її самостійно. Тим часом її колишній наречений поїхав геть з міста. Знайшов роботу в іншому, більшому місті та почав нове життя.
Весь цей час, поки він приїздив навідати батьків, Євген вперто ігнорував будь-які згадки про Ліну та про дитину. Батьки горе-нареченого, не відвернулись від Ліни та онука. Вона весь час допомагали дівчині з вихованням дитини. Вони вірили Ліні та не розуміли поведінки Євгена. Тим більше , що син був точною копією свого батька в дитинстві. Про це і казали Євгену його батьки. Але чоловік відмовлявся вірити.
З тих пір пройшло вісімнадцять років. Дмитро(так назвала сина Ліна), вже дорослий хлопець, що навчається в університеті. Він запитував про тата лише в дитинстві. До чотирнадцяти років, якщо точніше. В чотирнадцять років Ліна все пояснила сину, адже він вже міг нормально проаналізувати ситуацію.
З тих пір Діма образився на біологічного батька, який так вчинив з його мамою та навіть не хотів чути про нього. А своїм дідусю та бабусі був дуже вдячним, що ті не повірили в нісенітниці Євгена. Ліна справді віддавала все та робила все, щоб Дмитро ріс здоровим, щасливим та ніколи не нехтувала сином.
Якось Євген знову приїхав до рідного міста та, гуляючи з другом дитинства, побачив Ліну з Дмитром. Євген зрозумів, що хлопець його точна копія. Він все зрозумів та вирішив, що ніколи не пізно вибачитись та почати все з початку.
Євген дізнався, де вони живуть, накупив гостинців, взяв квіти для Ліни та пішов відвідати колишню наречену та рідного сина. Він постукав у двері. Відчинила Ліна. Вона була зворушена вчинком Євгена, адже з тих пір, як він її покинув, більше чоловіків у її житті не було, та вже хотіла впустити його в квартиру, але тут втрутився Діма.
– Мам, це хто? – запитав юнак.
– О, Дмитрику, це… Це твій рідний тато. Він прийшов вибачитись та я хотіла запросити його до нас на чай чи каву. – Схвильовано відповіла Ліна.
– Тато мій, значить…
– Привіт, синку! – усміхнено привітався Євген.
– То ви, татку, покинули мою маму на ці вісімнадцять років, не згадували про моє існування, звинувачували маму в зраді, відмовлялись вірити в те, що я ваш син, хоча ми схожі як дві краплі води, а тепер, побачивши, що ми справді дуже схожі, вирішили, що можете ось так заявитись та повернути все назад? Ви геть дурний, чи як?
– Діма! Як ти можеш говорити так про рідного батька? – зойкнула Ліна.
– А як він міг так з тобою вчинити, мамо? Залишив тебе в найважчі часи саму, ще й брудом поливав, а тепер ніби дуже добренький став! Я відрікаюсь від такого батька! Не поведись на нього ще раз. Я не хочу, щоб найрідніша людина знову страждала…
З тих пір Дмитро уважно пильнував маму, щоб вона не зійшлась знову з Євгеном. І ті, хот знає про цю ситуацію лише підтримують Дмитра, бо ж вчинки Євгена були жахливими. Скільки всього він наговорив про Ліну, скільки бруду вилив на неї позаочі. Не перелічити. Тож дії сина Ліни цілком логічні. Він захищає дорогу йому людину.
