Їй 38 років, працює бібліотекаркою. Не має друзів, рідко спілкується із сусідами й майже не виходить за межі свого двору. Такий відлюдькуватий спосіб життя жінці до вподоби

Аня профукала своє щастя, але не з власного бажання. Вона була студенткою, зустрічалася з Максимом та планувала вийти за нього заміж. Він й пропозицію встиг зробити. Та лихо сталося з її мамою. Валентину Петрівну вдарив інсульт. Жінка більше не могла сама дати собі раду, а що робити з її численним господарством, городом, садом та будинком, адже жила Валентина Петрівна без чоловіка.

Не змогла дочка своє щастя на перше місце поставити. Сказала Максимові, що мусить в село повертатися. Щоб навчання не покидати, на заочну форму перевелася. Хлопець не хотів будувати своє життя в глухому селі, тож на цьому й попрощалися. Він швидко знайшов своїй дівчині заміну, одружився, став батьком. Аня все сама.

Перший час до неї сваталися сільські хлопці, але вона всім відмовляла. Така вже вона людина – однолюб. Дванадцять років з мамою промучилася, поки одного ранку не відчула холодні мамині руки у своїх. «Відмучилася, рідна». Якось самотньо було без неньки. Звикла Аня за нею доглядати та постійно в домі крутитися, а як хворої не стало, то місця собі знайти не може.

Їй 38 років, працює бібліотекаркою. Не має друзів, рідко спілкується із сусідами й майже не виходить за межі свого двору. Такий відлюдькуватий спосіб життя жінці до вподоби. Минуло ще кілька років, як до неї знову наречені хлинули, один кращий від іншого. Той розлучений, має двох дітей, той п’яниця, усе своє майно пропив, тож тепер шукає, де б це можна було пожити. Були й хороші, роботящі та відповідальні. Аня нікого бачити поруч себе не хоче. Усіх відганяє.

Шкода мені її. Колись в одному класі навчалися, дружили. Вона хороша людина й розумна дівчина, хазяйновита та добра, а долі немає.

Оцініть статтю
Дюшес
Їй 38 років, працює бібліотекаркою. Не має друзів, рідко спілкується із сусідами й майже не виходить за межі свого двору. Такий відлюдькуватий спосіб життя жінці до вподоби