Їй сказали, що це діаманти, а насправді то ж якесь скло незрозуміле. Вона старалася, довго складала гроші на подарунок та купила його за десять тисяч гривень.

Колись, коли я ще працювала в театрі, весь наш жіночий колектив завжди фанатів від однієї моделі кулону. Красивий жовтий кулон на золотому ланцюжку, всипаний діамантами, або ж іншими дорогоцінним камінням. Це просто була наша мрія.

Я побачила цей кулон на шиї красивої статної дами, яка нагадувала скоріше якусь бізнес леді. Ми тоді стояли на автовокзалі, чекали свого автобуса. Колись вже пересікалися та навіть були більш менш знайомим, тому й стали говорити, а я помітила знайомий кулон. Хоча й було видно, що дамі вже під сорок, але виглядала вона просто неймовірно. Красиво, стильно та зі смаком вдягнута, доглянута та дуже інтелігентна людина.

Той кулон здалеку виглядав ефектно, але підійшовши ближче можна було одразу зрозуміти, що не дорогоцінний він абсолютно. Я довго думала і не знала як запитати, проте таки наважилася та сказала:

-Ой, це у вам топази?

-Та ні, якесь скло, чи щось таке. – зашарівшись сказала жінка.

-Але ж у вас он ланцюжок із золота…

-Це правда, але тут все не так просто. Я до мами їду в гості, тому і взяла його. Вона мене подарувала цю прикрасу.

Тоді я вирішила не залишати її в незручному становищі та показала браслет, який завжди ношу на руці.

-А ось цей браслет мені син подарував. Він любить плести з бісеру і довго старався, що зробити таку красу. От і ношу його завжди, навіть, якщо не підходить до одягу.

-Дуже гарний браслетик, ваш син справді добре постарався.

-Це точно, хоча чоловік каже, що я ганьблюся, проте від того, що цей браслет завжди зі мною, мені так тепло на душі.

-Розумію… А в мене ситуація трохи інша. Я завжди беру цей кулон, коли їду до матері. Вона старалася та купила його за десять тисяч гривень. Їй сказали, що це діаманти, а насправді то ж якесь скло незрозуміле. Люди, що їй це продали, скористалися поганим зором старенької і обманули її. А я не кажу їй про це, щоб не розстроювати. Вона ж так старалася та з усією любов’ю подарувала його мені. Якщо я розповім, то боюся, що її старече серце не витримає такого.

До цього я дізналася в знайомих, що жінка ця з багатодітної сім’ї. Мама одна забезпечувала сім’ю. А батько все що заробляв одразу ж пропивав. Вона звикла досягати всього сама. Відкрила бізнес, адже прекрасно знала, як це жити без грошей, голодною, холодною та побитою. Саме такі люди часто стають успішними, ради свого ж блага і ради виживання.

-Але ж у вас є такі зв’язки, чому ви не покараєте шахраїв?

-Так, я можу їх покарати, але ж зрозумійте, будь ласка, мене. Я не хочу, щоб мама хвилювалася. Її серце і так слабке, для неї це буде занадто великий шок. Ну дивіться, у вас мама є? – запитала жінка.

-Ні, я з малечку сирота.

-Тоді ти не зможеш мене зрозуміти. Старші матері… Вони зовсім не такі, як молодші та зовсім юні.

І я насправді її не могла зрозуміти, адже сама є мамою, але не мала власної мами ніколи. Тому не знаю та не розумію, чому вона не хоче розібратися з шахраями, якщо має можливість? Невже це буде таким потрясінням для її матері?

Але згодом, через декілька років, я усвідомила, що саме мала на увазі та жінка. Її мати довго складала гроші на подарунок для доньки, навіть знаючи, що та сама може дозволити собі набагато більше. Вона хотіла показати їй свою любов. І вона була неймовірно рада, що нарешті придбала для донечки такий подарунок. Неважливо, який цей подарунок, він все одно буде найціннішим в її житті.

Мама тієї жінки дуже добре її виховала, бо ж жінка стала успішною, але не втратила своєї людяності та честі. І продовжує цінити свою матір, навіть коли подарунки не зовсім доречні. Вона не робить їй боляче.

І можливо це найголовніше – не втрачати себе та свою гуманність, коли досягаєш висот та не забувати про своїх батьків.

Оцініть статтю
Дюшес
Їй сказали, що це діаманти, а насправді то ж якесь скло незрозуміле. Вона старалася, довго складала гроші на подарунок та купила його за десять тисяч гривень.