«Якби знав, де упадеш – соломи підстелив би» саме такою приказкою можна було пояснити в якій ситуації опинилася 53-річна Світлана. Її коханий єдиний чоловік привів додому іншу жінку, заявивши, що для неї у його домі більше немає місця. «Його домі», відлуння цих слів болісно било по ураженій гордості зрадженої жінки. Невже за 35 років шлюбу – це єдине на що вона заслуговувала? Чоловік вирішив змилоститися та дати колишній дружині на перший час невелику суму грошей, а там живи, як знаєш.
Про життя Світлана знала небагато. Михайла вона зустріла під час навчання на третьому курсі. Він був її викладачем. Чоловіком він був здібним. Робив успіхи у своїй професійній кар’єрі, писав наукові трактати, проводив дослідження. Роман між ними закрутився одразу. Ризикувати роботою то своїм чесним ім’ям Михайло не міг, тому поставив Світлану перед вибором: або вона покидає навчання, або у їхніх стосунків немає майбутнього.
Дівчина довго не думаючи забрала документи. Скільки її бідолашна мати виплакала сліз, умовляючи доньку не губити свого майбутнього, продовжити та закінчити навчання. Та закохана Світлана уже давно прийняла рішення на користь коханого.
Після одруження Світлана жодного дня не працювала, натомість дбала про сімейний затишок та добробут. Підтримувала чоловіка, збирала його у відрядження, віддано чекала на повернення. Дітей у них не було, бо Михайло був проти. Не входили діти у його життєві плани. Знову жінці довелося підлаштовуватися під плани чоловіка. Хоча сама вона дуже хотіла стати мамою, йти проти волі Михайла не стала.
Жили вони добре, навіть щасливо. Світлані завжди здавалося, що Михайло відданий їй та навіть не дивиться в сторону інших. За всі роки їх життя він жодного разу не дав приводу засумніватися у його почуттях. Завжди такий уважний та романтичний, він пам’ятав усі важливі дати, робив приємні сюрпризи та ділився своїми переживаннями. Усі знайомі та друзі захоплювалися їхньою парою та заздрили Світлані, а вона тішила своє самолюбство, що її шлюб ідеальний. Як же сильно вона помилялася.
Просто перед нею стояла молода дівиця, нова господарка дому в якому вона роками наводила свої порядки. Що тепер робити зі своїм життям? Їй нікуди податися, окрім матері. До всього Михась вирішив її зовсім добити, заявивши, що жодних прав на його майно вона немає. Тобто після розлучення вона залишиться ні з чим. Квартира, заміський будинок, два автомобілі, кав’ярня, яку вони нещодавно відкрили – усе це належить йому.
А все через шлюбну угоду, яку вона підписала в день їхнього весілля. Хіба ж могла вона, закохана молода дівчина, знати чим обернеться для неї одна поставлена закарлючка. Михайло ж молодець, виявляється, він уже тоді знав, що не збирається провести з нею усе життя, «поки смерть не розлучить нас».
Тепер ця жінка змушена їхати до старої мами у село, в якому й не пам’ятає, коли останній раз була. Ресторани, брендові речі, подорожі за кордон, салони краси – про все це доведеться забутися. Як же вона зароблятиме на життя, якщо уявлення немає що таке робота та й робити нічого не вміє.
Сидівши в автобусі, який повертав її назад у минуле, Світлана думала про підставу, яка піднесла їй доля та не могла зрозуміти у чому ж вона помилилася.
