Юля набирала номер швидкої допомоги. Вона з останніх сил трималася. Сутички почалися ще зранку, але дівчина думала, що все мине. Адже термін ще тільки через два тижні. З кожною хвилиною їй становилося все тяжче. Швидка допомога не забарилася. І ось уже Юлю везуть до пологового будинку. Вона телефонувала Юрі, сказала щоб прийшов до неї.
Через дві години дівчина народила донечку. Вона вдивлялася в маленьке і таке рідне личко. Схожа на свого татуся. Чому він не прийшов? Задавалася питанням. Ближче до вечора провідати прийшла її мама. Вона принесла всі необхідні речі. Поговорили через вікно. Мама сказала, що Юра влаштовує кімнату для донечки, тому прийде наступного дня.
Прийшов чоловік на четвертий день. Він стояв понурив голову. На запитання, чому сумний? Запитав, чи не буде вона його сварити?
– Говори вже, відповіла дівчина.
– Коли я дізнався що народилася донечка, почав розповідь Юрій, я покликав сусіда Іллю, щоб відзначити цю подію. На радощах не пам’ятає скільки випили. Тільки вранці побачив, що Ілля спить в дитячому ліжечку, яке тільки встановив для донечки. Коли його збудив, він встаючи повністю його розламав. Юль, а коли тебе додому відпустять? Мені потрібно встигнути ремонтувати ліжечко до виписки?
Юля здивовано дивилася на нього.
