Я зруйнувала своє життя власними руками й не знаю, що тепер робити. Сумління мучить мене кожного дня, а голос розуму твердить мовчати. Жити у постійному страху я втомилася, але говорити правду ще страшніше.
З Семеном ми познайомилися у нічному клубі. Зовсім різні, але обоє вражені почуттям любові ми почали зустрічатися. Спершу було весело та цікаво, але коли мова зайшла про серйозні стосунки його і слід простиг.
Декілька місяців я горювала та збирала себе по шматочках поки не зустріла Антона. Він був повною протилежністю Семена. Відповідальний, серйозний, поміркований. Між нами не виникло хімії одразу, але чим більше я його пізнавала, тим більше розуміла, що закохуюся.
Пів року ми зустрічалися, а потім я переїхала до нього. Згодом Антон зробив мені пропозицію й ми одружилися. З дітьми вирішили не затягувати й одразу зайнялися справою. Рік за роком минав, а результату ніякого не було.
У наших стосунках настала прохолода. Одного вечора ми сильно посварилися, я наговорила багато зайвого і пішла з дому. Не знала куди іти, а ноги кудись несли. Прийшла я до нічного клуба й вирішила забутися алк оголем. Там я зустріла свого колишнього Семена.
Сама не знаю як, але ту ніч ми провели разом. На ранок я швидко зібрала речі й повернулася додому. З Антоном ми помирилися, він всю ніч не спав та хвилювався за мене. Через місяць після того випадку я дізналася про вагітність. Я навіть припустити боялася, що дитина може бути не від чоловіка.
Коли народилася Ангеліна мої хвилювання посилилася. Світленька білява дівчинка з синіми очима зовсім не була схожою на свого темноволосого татка з карими очима. Дочка підростала, а ці страшні думки не давали мені спокою. Розповідати про все чоловікові я боюся, бо сильно кохаю та не переживу розлучення.
