З Андрієм ми зустрілися випадково. Він мені допоміг, коли в мене посеред дороги зламалася машина. Машину мені на 25 років подарували батьки. Стареньке шевроле, але мені було цього достатньо. Мама завжди покладала на мене великі надії. Відправили вчитися в столицю. Але мені не подобалося місто, тому після закінчення чотирьох курсів, я повернулася до батьків. Влаштувалася бухгалтером в місцеву фірму і стала допомагати батькам. Мама була незадоволена моїм вибором, але пізніше змирилася. Лише надіялась, що я знайду для себе хорошого багатого чоловіка. Навіть сватала мене до сина знайомої. Їхня родина має невеличкий бізнес в місті. Матір дуже надіялась, що ми одружимось. Але я була проти, я знала того синочка, ще той ловелас.
Одного разу я поверталася пізно ввечері з міста додому і посеред дороги в мене пробило колесо. Я не знала, що мені робити, а було вже пізно. Через деякий час біля мене зупинилася машина і я впізнала нашого односельчанина. Андрій здається. Він батько одинак, виховував двох донечок. Жінка покинула його та маленьких дітей і пішла до іншого. Андрій був приємним чоловіком, з ним було цікаво розмовляти та слухати. В той вечір він мені допоміг, а після якось так склалося, що ми часто почали бачитися. Я зрозуміла, що закохалася. Але в нас була різниця 14 років. Симпатія була взаємною, і ми потайки почали зустрічатися. Я боялася, що батьки не зрозуміють і не дозволять мені бачитися з Андрієм.
Так пройшло вісім місяців, як ми з Андрієм почали зустрічатися. В нього буди чудові доньки. Якось повертаючись додому він Андрія, мене вдома чекав сюрприз. Село в нас невеличке, всі всіх знають. Рано чи пізно батьки все ж дізналися б. Як тільки я ступила на поріг, мама налетіла на мене з причитаннями: «Як ти могла!? Ми з батьком не для того ростила тебе, щоб ти шлялася незрозуміло з ким! Він же старий для тебе! Що в нього є, що він тобі дасть!? Що скажуть люди? Щоб я більше не бачила тебе біля того чоловіка!». Тоді вона наговорила багато поганих речей. Я набрала Андрія, і пояснила ситуацію. Він мовчки слухав, а після сказав збирати речі він заїде мене забере. Коли я виходила з будинку, мама сказала, що більше не хоче мене бачити, що такого зятя вона не прийме. Мені було прикро, що батьки не прийняли мій вибір, але щастя для мене було важливіше.
Пройшло вже вісім років, а батьки навіть бачити мене хочуть. В нас з Андрієм народився син. Його доньки прийняли мене як рідну, я їх дуже люблю. Андрій знайшов нову роботу, платять гарно і ми переїхали в місто. Взяли квартиру в кредит. Недавно я дізналася, що мама сильно захворіла. І вирішила, що потрібно поїхати провідати. Я надіялася, що батьки заспокоїлись і все налагодиться. Чоловік мене підтримав. Коли ми під’їхали до будинку, батько вийшов, сказати, що нас зустріли з відкритими обіймами, нічого не сказати. Спочатку зустріли нас непривітно, але і не виганяли. Нас запросили до будинку. Мама дійсно лежала біла як стіна, коли вона мене побачила по її щоках текли сльози, вона почала плакати та просити пробачення за свою поведінку і слова які наговорила в той день. Навіть попросила показати внука і запитала про дівчаток.
