Нещодавно я розлучилася з чоловіком, залишившись із сином і маленькою донечкою на руках і на вулиці. У нас було палке кохання з Максимом, але нашим стосункам завжди заважала ще одна важлива для нього жінка – його матір. Мене завжди це дуже хвилювало й нервувало.
Оскільки свекруха виховала Максима сама, вона була дуже прив’язана до нього. Але ця надмірна опіка тридцятип’ятирічного сина лише шкодила йому. Вона купувала йому одяг, ліки, всякі смачненькі продукти, які він любить і буквально «лізла» до нас у ліжко.
Ми прожили разом десять років. Я намагалася достукатися до них двох, просила не опікати чоловіка, адже в нього є для цього дружина. Максима просила більше уваги приділяти дітям і своїй сім’ї, ніж нескінченно бігати до мами. Але йому це тільки подобалося й нічого не змінювалося. Одного дня я не стрималася, зібрала речі, забрала дітей і пішла. Мені не було куди йти, але там я залишатися уже не мала сил.
Я довгий період жила у подруги. І, здається, життя стало спокійнішим. Але коли свекруха дізналася де ми, мій спокій припинився. Максиму було байдуже, а вона проходу не давала, бо сильно сердилася за мій вчинок. Телефонувала й приходила з погр озами, кр ичала яка я безсовісна, що покинула її синочка. І неодноразово говорила, що забере дітей.
З часом я помітила, що біля дверей квартири, де я жила з’являлися якісь підозрілі предмети. Стало страшно. Хотілося переїхати кудись звідти, але просто не було куди. Та ще й з двома дітьми. Діти й так почувалися некомфортно в домі чужих людей, та син мене підтримував, а дочка була зовсім ще маленькою.
Через деякий час я зрозуміла, що свекруха займається чакл _уванням, тому що хотіла мені 3 ла, через те, що я покинула її сина. Ну хіба це нормальна людина? Як вижити в умовах, коли тебе оточують такі страшні люди? Мені просто страшно, що зі мною може щось трапитися і мої діти потраплять під опіку цієї жінки…
