Мені 34 роки. Грубо кажучи, пів життя уже прожила. Не буду вихвалятися своїми досягненнями чи успіхами, але ж дещо таки вам розповім. Ще зі шкільного випускного для себе вирішила, що не буду поспішати виходити заміж. Для мене головне – це кар’єра.
Закінчивши навчання на економіста я не пішла працювати за спеціальністю. Робочих моєї професії багато, а от місць не вистачає. Та й не підходить мені усе це офісне життя. Наважилася на відчайдушний крок й кардинально змінила сферу діяльності.
Я завжди любила вирощувати квіти. Прочитала багато відповідної літератури. Знала, що і як потрібно доглядати. На дачі у мене був великий парник. Саджанців вистачало, тому відкрила у місті власний квітковий магазин. В ньому і познайомилася з Сашком. Він прийшов купувати ромашки. Подарунок для матері на 8 Березня. Мені тоді ще й здалося, що у наш час рідкість, коли чоловік не забуває про жінку, яка його народила.
Разом із ромашками купив букет і мені. Того вечора ми пішли на побачення. Давно я не зустрічала таких вихованих та галантних кавалерів. Увесь вечір він проявляв до мене увагу, показував свої манери, а коли проводив додому навіть почав цитувати вірші. Ну яка жінка може встояти перед таким? Через чотири місяці розписалися. До одруження у наших стосунках панували спокій та гармонія, а от після – все кардинально змінилося.
З часом я зрозуміла, що Сашко нічого не може вирішити без своєї мами. Ми розмовляємо про те, де будемо жити після розпису – він телефонує до матері порадитися. У його квартирі старий пошарпаний ремонт, я хочу все оновити – він знову біжить до матусі питати дозволу. Це при тому, що квартиру він купував за свої гроші й не повинен нікому звітувати, що планує там робити.
Дійшло до того, що я не можу без благословення свекрухи купити постільну білизну або новий посуд. Перед тим як планувати вихідні, треба дзвонити до Олени Іванівни відпрошуватися, бо раптом їй потрібна буде допомога сина, а нас не буде у місті. Ця жіночка пішла ще далі – захотіла й мене взяти під своє крило. Тільки не в тому плані, щоб піклуватися, а в тому, щоб контролювати й мене.
Зайшла вона якось до мене на роботу в гості, так би мовити. Не встигла вона поріг крамниці переступити, як одразу ж почала зауважувати, що я не правильно вирощую свої квіти. Вона знає як краще, тому я повинна прислухатися.
Добре, що я не юна дівчинка, що не може постояти за себе, одразу поставила свекруху на місце й випровадила на вулицю. Звісно, вона одразу зателефонувала своєму синочку й поскаржилася на мене. Вдома на мене чекав грандіозний скандал. Бути частиною цієї божевільної сімейки я більше не хотіла. Подала на розлучення. Хоч я і не провидиця, але точно можу сказати, що Сашко так і залишиться сам.
