З чоловіком ми знайомі ще зі школи. Він був з забезпеченої гарної сім’ї. Батьки мали свій бізнес. Тому я була дуже щасливою коли такий хлопець звернув на мене увагу. Після закінчення школи він зробив мені пропозицію і ми одружилися. Переїхали жити у велике місто, батьки чоловіка купила для нас квартиру. А через деякий час чоловік відкрив свій бізнес. Батько Олега допоміг для нього. Справи йшли гарно, чоловік мене балував. Все мені купував, возив на курорти. Я була дуже щасливою дружиною. Коли я хотіла піти працювати, Олег категорично заборонив, аргументуючи це тим, що його дружина не буде працювати. А я й не сперечалась, мені було лише на руку, не кожна дружина може собі дозволити не працювати. Тому я займалася лише тим, що керувала домогосподаркою та прибиральницею яка приходила прибирати будинок три рази в тиждень. Решту час я проводила в салонах краси, ходила по магазинах, зустрічалася з подругами в ресторанах. Супроводжувала чоловіка у всіх його ділових зустрічах і поїздках. Я не думала ні про що. Хоча мама часто мене просила піти закінчити університет, почати вчитися і йти на роботу. Що в житті все може змінитися в один момент. А я її в той момент не слухала, а лише кричала, що вона не розуміє про що говорить.
Чоловік дітей не хотів, для мене, на перший погляд, було прикро і боляче, що коханий чоловік не хоче від мене дітей. Він пояснював це тим, що немає часу та бажання витрачати час на дітей. Йому і мене вистачає. І я змирилася з цим. Перейняла від чоловіка цю думку, що без дітей нам і так добре. Стільки проблем з цими дітьми, причому, будь-якого віку. Краще вже спокійно жити для себе, якщо чоловік не хоче мати діток, то чого вже їй перейматися, якщо він її не слухає зовсім.
Так з чоловіком я прожила майже тридцять років, ні в чому собі не відмовляючи. А тиждень назад він прийшов з роботи й сказав, щоб я збирала валізи та забиралась геть. Він буде жити з іншою жінкою. Я спочатку подумала, що він жартує, але поглянувши йому в очі, зрозуміла, що не жартує. Я плакала і молила його, щоб він одумався. Стільки років разом прожили. Але чоловік мені дав рівно тиждень, а після він виш верне мене сам. Я не знала, що мені роботи. Телефонувала до подруг, а вони удавали, що мене не знають. Від мене відвернулися в один момент всі кого я вважала своїми найближчими людьми. І мені згадалися слова мами, що в житті все може статися і потрібно бути готовим до всього. І я просто розуміла, що в житті я пропаду, я не знала навіть як оплачувати комунальні, а мені вже 50 майже. Чоловік, тепер уже майже колишній, обіцяв відвести мене до матері в село і дати кілька тисяч гривень на прожиття. Про майно мене попередили відразу, що не отримаю нічого. А якщо десь почну до суду подавати, то жити мені стане дуже погано. Я не знала чому в один день, все так кардинально змінилося, і чому мій коханий чоловік так зі мною поступив. Я не знаю, що мені робити? Як повернути своє життя назад? Я не хотіла повертатися в село.
