З чотирнадцяти років я мрію заробити грошей і гарно жити. Обов’язково їздити на відпочинок за кордон. Моє прагнення смішило друзів, дівчат, родичів. Навіть тато сміявся над моїми розмовами про майбутнє. Вони звикли. Що після закінчення школи працюють де прийдеться, чи їздять на заробітки. Але зі свого маленького міста ніхто нікуди не виїжджає. Одна мама мене підтримувала. Говорила, щоб вчився добре, не звертав уваги на насмішки. У мене все вийде. Особливо, щоб вивчав іноземні мови.
Якщо хочу хорошу роботу, то наразі без іноземної мови не обійтися. Я прислухався до порад мами й вчився належно. Одного разу мама сказала, що якщо в мене все вийде, то я втілю в життя її мрію, жити в достатку. Я запам’ятав мамині слова і з ще більшою наполегливістю вчився. Школу закінчив на відмінно, вступив в престижний університет в Києві. Навчання давалося мені легко, адже я звик вчитися, тому надалі це мені знадобилося.
Після закінчення університету, в мене був стаж роботи, адже останній рік вчився і працював. Та того мені мало, знайшов іще одну роботу в інтернеті. Ось тепер я зрозумів, і вдячний мамі, що послухав її й вчив іноземні мови. Зарплата там була в рази більша, ніж я ходив на роботу. Але продовжував працювати на двох роботах. Зовсім скоро мене помітили й запропонували підвищення. Наразі на двох роботах стало важче працювати, але я продовжував. Адже мені ніхто не заважає. Не поспішав одружуватися.
Через п’ять років я мав гарну квартиру в престижному районі, машину. Кликав маму жити до себе. Я вже можу оплатити їй відпочинок за кордоном. Та в цей час про мене згадали родичі й знайомі, які в той час насміхалися наді мною. Я їх поважаю, але допомагати нікому не збираюся. Я сам всього достиг і їм того ж бажаю. Родичі сердяться на мене, то їх справа.
