Я не вважаю себе красоткою. Ніколи не купляю брендових речей, не ходжу в спортзал, тож маю трохи зайвої ваги. Нещодавно я влаштувалася на роботу. І ні, ви не почуєте про якусь круту високооплачувану роботу. Працюю звичайною прибиральницею в офісі.
Одного разу в мою коморку завітав директор одного з відділів. Йому треба було уточнити, чи я прибрала конферанс-зал. Я часто пекла булочки з вишнями, щоб брати з собою і їсти в період обідньої перерви. І сама того не розуміючи, запропонувала йому скуштувати. Мою дешеву каву пити він не ризикнув. Та й я б на його місці не ризикувала. А от булочку взяв.
Через кілька днів він знову нагрянув до мене, аби попросити ще таку смачну випічку. Та на цей раз присів біля мене і завів розмову. Та лише із п’ятим приходом поділився, що ці булочки нагадують йому про маму. В їхньому домі завжди пахло свіжими дріжджами. А тепер нема матері, нема приємного запаху.
Потім Юрій Васильович став приходити частіше і частіше, а я більше і більше дізнавалась про нього. Як виявилося, у вільний час чоловік любить пограти у волейбол. Ще в шкільні роки брав участь в різних змаганнях. Та й зараз не покидає своє хобі.
Також я дізналася про його нещасливе підліткове кохання і довгі страждання. Потім про веселе життя в гуртожитку і як привіз в сумці тарганів додому, а мама не могла їх позбутися ще декілька місяців. Також була історія про зраду дівчини, яка нібито уже ось-ось була його дружиною, а на дівич-вечері зрадила з його найкращим другом Борисом. Це був подвійний удар. А потім ще й зворушливі історії про батьків, від яких мої очі були на мокрому місці.
З цією людиною я вперше в житті не задумувалась про свій зовнішній вигляд, про манеру сміятися і надмірну сентиментальність. Я була в моменті. І ні разу в мою голову не приходила думка, що сиджу тут із такою великою людиною. Наскільки ж все було просто.
Непомітно в такому темпі минуло 4 місяці. Ми змогли стати один одному рідними. Ніхто не міг вислухати і підтримати мене як Юра. Тож скоро ми побралися.
І не повірите… Як тільки я отримала своє жіноче щастя, відразу втратила зайву вагу, сходила до косметолога і стиліста. Ось так може кохання змінювати людей.
В шлюбі з Юрою уже 5 років і кожен день я відчуваю, що дихаю коханням, насолоджуюся кожною хвилиною життя. Він досі з блискучими очима розповідає про свої щоденні пригоди. Як приємно слухати ці емоційні історії. А ще ніколи не забуває забігти в крамницю з солодощами після роботи, аби порадувати мене.
А тепер уже Юра дбає не лише про мене, а й про маленького синочка, що стукає ніжками під моїм серцем. Як приємно чекати таких радісних подій. Як приємно знати, що чекаєш не тільки ти, а й твій обранець. І чекає, можливо, навіть більше ніж я.
Тому зараз я твердо вірю в долю і дарунки від неї. Неважливо, скільки вам років. Рано чи пізно Ваше прийде до Вас. Знайде, де б не були і що б не робили.
