Знаєте, так буває, що відносини в подружжя стають холоднішими. В нас з Мариною сталось так само. Зовні ми виглядали як звичайна сім’я, яка вже вісім років в шлюбі, а нашому синочку виповнилось п’ять.
Я тоді розумів, що вже немає того вогника, тієї заповітної іскри, що має бути між закоханими людьми. Проте вважав це нормальним, бо ж так багато людей одружених живуть.
Проте дружину це не влаштовувало. Одного вечора вона прийшла до мене та сказала, що нам треба серйозно поговорити. Мовляв наші відносини вже занадто холодні і вона не хоче так жити. А жити так заради дитини не бачить сенсу, адже не хоче показувати сину неправильний приклад відносин в сім’ї. Та й колись Ян колись виросте, а ми залишимось вдвох. А жити життя з некоханим чоловіком і провести з ним старість вона не хоче.
Я добре подумав та погодився з Мариною, бо ж і сам вже не кохав її, і сина не хотілось травмувати неправильним прикладом. Тому ми розлучились, пояснили сину, що тепер татко буде жити окремо від них, але від цього він Яна любить не менше, а все так само сильно-сильно й міцно-міцно.
Звісно, я платив та плачу аліменти, регулярно стараюсь відвідувати сина, хоча Марина й переїхала одразу до іншого міста та вийшла заміж вдруге. Певно з цим чоловіком вона вже давно в стосунках була.
З тих пір пройшло вже чотири роки. В мене також є нова сім’я, в якій є маленький син Гнат. Йому всього два рочки. Я став по-справжньому щасливим з Мартою. Вона неймовірна жінка, яка дала мені можливість вдихати на повні груди та, наче, прокинутись від довгого сну одноманітної буденності.
Нещодавно Марина повідомила, що вони з Яном будуть проїздом в нашому місті, тому було б непогано зустрітись. Та й, якщо Марта не проти, братиків познайомити. Ми з Мартою були тільки за. Було б навіть дуже добре, якби хлопці потоваришували, але варто з цим ще зачекати, бо ж Гнат ще дуже малий. Але те, що вони познайомляться вже дуже і дуже чудово.