З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї цигaнkи.

Ми з мамою завжди жили лише удвох. З татом моїм у мами стосунки не склалися. Він покинув маму, як тільки дізнався про те, що мама мене чекає.

А мама його справді щиро покохала і сподівалася, що одного дня він таки одумається і повернеться до неї. Але цього так і не сталося.

Тато був з забезпеченої родини, то ж мабуть йому ні до чого були серйозні стосунки з моєю мамою. Мама ж була сиротою, закінчила інтернат і вивчилася на перукаря.

Швидше за все не про таку партію для свого сина мріяли батьки тата. Та й він це прекрасно розумів. Тому тоді коли мама йому сказала ,що вагітна – він сказав, що йому це ні до чого і йдучи кинув на стіл гроші на аборт.

От так мама і старалася для мене все життя. Вона мене залишила і не послухала тата. Так ми і були одна в одної.

З іншими чоловіками у мами стосунки не складалися. Хоча я не розумію чому. Моя мама – найкраща у світі жінка. Вона і добра, і красива і господиня хоч куди.

Але чоловіки лише використовували маму. Один просто не мав де жити після свого розлучення, інший витягнув з мами всі заощадження і зник.

Одного разу ми йшли з мамою через базар, і на вході сиділа стара циганка, яка крикнула нам вслід:

– Життя і доля завжди повторюються і передаються від матері до доньки.

Впринципі нічого такого вона не сказала, але суть її слів я збагнула значно пізніше.

Так склалося, що я закохалася. Навчалася я на юридичному факультеті завдяки мамі і там зустріла своє кохання. Я була на сьомому небі від щастя.

Сергій чудовий хлопець, галантний і уважний. У нас з ним були такі стосунки про які лише в книжках пишуть. Нам було добре разом. І тут я дізналася, що вагітна.

Я не тямила себе від радості і одразу ж сповістила свого коханого. А він подивився на мене з ненавистю і сказав:

– Юля, не смішно! У нас з тобою нема майбутнього. Ти – бід _oся, а в мене батьки прокурори. Забудь про мене! А комусь бовкнеш, що вагітна – то краще не роби цього.

З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї циганки.

Оцініть статтю
Дюшес
З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї цигaнkи.