З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї цигaнkи.

Ми з мамою завжди жили лише удвох. З татом моїм у мами стосунки не склалися. Він покинув маму, як тільки дізнався про те, що мама мене чекає.

А мама його справді щиро покохала і сподівалася, що одного дня він таки одумається і повернеться до неї. Але цього так і не сталося.

Тато був з забезпеченої родини, то ж мабуть йому ні до чого були серйозні стосунки з моєю мамою. Мама ж була сиротою, закінчила інтернат і вивчилася на перукаря.

Швидше за все не про таку партію для свого сина мріяли батьки тата. Та й він це прекрасно розумів. Тому тоді коли мама йому сказала ,що вагітна – він сказав, що йому це ні до чого і йдучи кинув на стіл гроші на аборт.

От так мама і старалася для мене все життя. Вона мене залишила і не послухала тата. Так ми і були одна в одної.

З іншими чоловіками у мами стосунки не складалися. Хоча я не розумію чому. Моя мама – найкраща у світі жінка. Вона і добра, і красива і господиня хоч куди.

Але чоловіки лише використовували маму. Один просто не мав де жити після свого розлучення, інший витягнув з мами всі заощадження і зник.

Одного разу ми йшли з мамою через базар, і на вході сиділа стара циганка, яка крикнула нам вслід:

– Життя і доля завжди повторюються і передаються від матері до доньки.

Впринципі нічого такого вона не сказала, але суть її слів я збагнула значно пізніше.

Так склалося, що я закохалася. Навчалася я на юридичному факультеті завдяки мамі і там зустріла своє кохання. Я була на сьомому небі від щастя.

Сергій чудовий хлопець, галантний і уважний. У нас з ним були такі стосунки про які лише в книжках пишуть. Нам було добре разом. І тут я дізналася, що вагітна.

Я не тямила себе від радості і одразу ж сповістила свого коханого. А він подивився на мене з ненавистю і сказав:

– Юля, не смішно! У нас з тобою нема майбутнього. Ти – бід _oся, а в мене батьки прокурори. Забудь про мене! А комусь бовкнеш, що вагітна – то краще не роби цього.

З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї циганки.

Оцініть статтю
Дюшес
З моїх очей покотилися сльози, розміром з горошини. Я бігла додому, до мами і не знала що мені робити. І саме тоді я згадала слова тієї цигaнkи.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.