Рік тому, в нашу компанію прийшов новий керівних у відділення. Я працювала старшим менеджером в банку. Михайло мені сподобався відразу. Він був справжнім чоловіком, високий, статний, завжди гарно пах. Мені на той час було вже за тридцять і я була не одружена. Якось не складалося в мене з відносинами. Всі чоловіки були не тими. І мені не хотілося зв’язувати себе з некоханою людиною. Да і жити для себе я любила. Квартира в мене була своя, дісталася мені у спадок від бабусі. Робота мені подобалася, зарплата була гарною. Тому я не відмовляла собі ні в чому.
Коли я вперше побачила Михайла, я твердо для себе вирішила, що цей чоловік буде моїм. Пізніше правда вияснилося, що він одружений і в нього двоє дітей. Але мене це не зупинило. Знаю, що багато хто мене засудить за таке, але нічого вдіяти з собою я не могла. Я хотіла, що моїм чоловіком і супутником по житті був саме цей чоловік. Як я завойовувала цього чоловіка, я розповідати не буду, але методи були різними. Ми почали таємно зустрічатися. Мені дуже подобалося проводити час з цим чоловіком. Він був дуже уважним до мене, цікаво розповідав. Ми обговорювали роботу, різні теми. Я старалася для нього бути краще. Краще за його дружину, щоб він хотів лише мене і був лише зі мною.
Через пів року наших зустрічей, Михайло переїхав до мене. Моєму щастю не було меж. Він покинув свою родину і тепер я для нього на першому місці. Я розумію, що я егоїстка, розбила сім’ю, але я теж хотіла жіночого щастя. Хотіла бути щасливою з цим чоловіком. Спочатку в нас все було добре, я тішилася своєму щастю і почала будувати наше майбутнє. Ми часто їздили відпочивати. Михайло робив мене щасливою кожного дня. На роботі в нас були суто робочі відносини, але колеги знали про нашу інтрижку.
Деякі засуджували. Ірка, моя колега, одного разу підійшла до мене і просто в обличчя сказала, що я розлучниця і горіти мені в пеклі. Але мені було все одно, що про мене думають мої колеги, адже я була щасливою тоді. Мене геть не хвилювало те, що я розлучила Михайла з його родиною. Я хотіла бути для нього родиною, я не зустрічала раніше таких чоловіків, тому твердо вирішила, що це мій чоловік і він буде зі мною. Але як же я помилялася. Через два місяці спільного життя, я зрозуміла, що вся романтика десь поділася. Чоловік став геть чужим, геть не той, якого я покохала. Він не дарував мені квіти, не водив в ресторан. Тепер я стала домогосподаркою. Мені не подобалося це все більше. Я почала розуміти, що зробила велику помилку. Мені хотілося повернути все назад, повернути того чоловіка, який був на початку наших відносин, а того віддати назад в родину. Я не знала, що мені робити. Але так жити я точно не хочу!
