Син у мене один, пізній. Ми з чоловіком втратили всіляку надію, коли сталося справжнє диво і я зрозуміла, що чекаю на дитину. Думаю через своє надмірне бажання стати мамою після народження Жені я надто на ньому зациклилася. Не випускала з рук ні на хвилину. Постійно була поруч, спав він біля нас, колихала та не дозволяла залишати його без нагляду. Навіть якщо на той момент він спав.
У садочок я Женю не пустила. Просто не могла змиритися з думкою, що за ним наглядатимуть чужі люди. Правда перед школою таки довелося. Заради дитини, щоб вчився спілкуватися та взаємодіяти з іншими дітками. Мій чоловік не витримав такої різкої зміни. До народження Жені я приділяла йому час та увагу, ми багато розмовляли, будували спільні плани. Тепер усі розмови зводяться лише до сина. Думаю, він просто ревнував.
Якщо жінки завжди намагаються розв’язати свої проблеми, то чоловіки від них просто втікають. І мій втік до своєї секретарки, Людмили. Скатертиною доріжка, у мене є дитина, а більше нічого не треба. Женюх пішов до школи, я повернулася на роботу. Жили ми добре, з татом син зустрічався не часто, але той допомагав фінансово.
Час так швидко втікає. Ось уже синові 32 роки. Він одружений, живе окремо та виховує донечку, Вірочку. З невісткою стосунки не склалися. Аліна не хоче приймати думку, що має ще одну маму. Якось так мені й сказала, мовляв, я для неї чужа людина й подругами ми ніколи не будемо. Звісно, мені образливо, я ж до неї всім серцем, а мені так відверто плюнули в обличчя.
Синові я про той випадок нічого не розповіла. Не хочу, щоб вони сварилися через мене. З онучкою спілкуюся та часто ходжу в гості. Звісно Аліна сердиться, але я на неї не зважаю. Я знаю, що ви зараз писатимете коментарі, що мені не потрібно втручатися у їхнє життя та чекати на запрошення, але з такою невісткою я того запрошення ніколи не отримаю.
Пояснюю, чого я до них ходжу. Вірочці 3 рочки. Дівчинка активно росте та розвивається. Їй потрібно гарно харчуватися, з нею варто займатися, гратися в розвивальні ігри, виводити на прогулянку. Аліна нічого з цього не робить, бо постійно сидить у своєму телефоні з надією, що їй даватимуть гроші за те, що вона щось там знімає.
Мені шкода сина та я хвилююся за майбутнє своєї онучки. От і приходжу, щоб зварити їсти, позайматися з Вірою, випрасувати речі Жені на роботу та повести дитину на прогулянку. Нещодавно Аліна сказала, що втомилася від моїх частих візитів й буквально заборонила до них приходити. Невже я повинна наплювати на сина та онуку лиш би невістці не потрапляти на очі?
