Коли ми з моїм чоловіком одружувалися, мені було всього 17 років, а йому вже 23. Мої батьки були проти нашого шлюбу, але все ж ми зробили так, як вирішили самі й відгуляли весілля. А через рік я завагітніла, ми були на сьомому небі від щастя. Як потім дізналася, ми чекали дівчинку, а мій чоловік дуже хотів доньку, свою принцесу.
І ось, коли настав день пологів, чоловік відвіз мене до пологового будинку. Коли я народжувала він був поруч, а після народження донечки почали чергувати моя мама та свекруха по черзі. Вони допомагали мені з донечкою, поки я була слабка. Вони намагалися в мене навчити, що та як правильно робити. Я розумію, що вони це все робили тільки з добра, але мені так набридло, що хтось біля мене постійно сидить, тому я всіх попросила до мене більше не ходити. Я була впевнена, що зможу впоратися з донькою сама, Адже почувала себе вже набагато краще.
І ось перший день як я залишилася сама з донькою. Спочатку все було добре я справлялася сама на всі сто відсотків. А після обіду мені захотілося сходити до туалету, я встала зі свого ліжка, зробила декілька кроків і відчула що з мене щось випало. Я опустила свої очі донизу і побачила що то, схоже на печінку.
З переляку я ледве не втратила свідомість. Істерично почала гукати медсестру. А коли вона прибігла, то була не менше шокована, ніж я. Вона одразу ж пішла шукати головного лікаря, який допомагав мені народжувати. Він, вже блідий прибіг до мене в палату, подивився на те, що випало й почав дуже сильно сміятися. Як виявилося, то був згусток крові, який ще не встиг вийти після пологів.
З одного боку мені було трішки соромно, що я здійняла такий ґвалт, але все ж я народжую вперше, і мені всього вісімнадцять років, тому вважаю, що нічого поганого у моїй такій поведінці не було.
