Настя народилася та виросла у селі. Після школи поїхала на навчання у місто. Там і на роботу влаштувалася, тож додому уже не повернулася. На роботі познайомилася із Павлом. Хороший чоловік, серйозний, відповідальний. Він одразу заявив про свої серйозні наміри. Настя йому підходила та й до дівчини він відчував симпатію. Довго не думаючи, запропонував одружитися.
Дівчина була трішки шокована від такого стрімкого розвитку їхніх стосунків, але від пропозиції не відмовилася. Сказала «так». Весілля вирішили не робити. Куди їм? Обоє молоді, обоє не мали власного майна та заощаджень. Отож після розпису чоловік привів дружину у будинок своєї мами.
Павло з юних літ ріс без батька. Страшна хвороба забрала його ще молодим. Мама постійно піклувалася про сина та давала йому всю свою любов та ніжність. Нічого не шкодувала для любого сина. Нових стосунків вирішила не заводити, а своє життя присвятити Павлику. Чоловік був вдячний матері за турботу та піклування, тож її думка мала для нього важливе значення.
Ніколи в житті він не вирішував нічого без її згоди, а тут вперше одружився, не спитавши маминого дозволу. Ніна Іллівна прийняла невістку не надто тепло, але скандалу не влаштовувала, вирішила змовчати. Настя одразу зрозуміла, що свекрусі не сподобалася, але що поробиш. Тепер вона також частина цієї родини.
З перших днів Ніна Іллівна почала перевіряти невістку на хазяйновитість. Давала їй різну роботу. Та щоб дівчина не зробила – усе критикувалося. «Ти не так витираєш посуд! Який борщ солений, ти що не куштуєш, що готуєш? Та хто ж так речі складає, у тебе руки покоробило?»
Настя була терплячою та з повагою ставилася до матері чоловіка. Ніколи не грубіянила, спокійно сприймала критику та все переробляла. Та нерви у дівчини теж не залізні. Через пів року такого життя, вона попросила чоловіка переїхати жити окремо. У відповідь отримала лише звинувачення: «Яка ти невдячна! Мама ж все для нас робить. Старається, щоб нам було добре та комфортно у домі, а ти хочеш так їй віддячити?». На цьому розмова була закінчена.
Зрозумівши, що підтримки у чоловіка вона не знайде, а жити у цьому домі більше не може, просто зібрала речі та пішла. Павло не зупиняв, лише змигнув плечима, мовляв, «Чого вона ще хотіла?»
Все у житті молодої Анастасії складеться добре. Вона зустріне справжнього чоловіка, який завжди піклуватиметься про комфорт своєї коханої дружини та нікому не дозволить її ображати. А Павло так і доживатиме свої дні у компанії любої матусі, адже кого б він не привів у дім, для Ніни Іллівни, усі будуть негідні її сина.
