З родиною я живу в місті до батьків приїжджаю не часто, оскільки ми з чоловіком по роботах, а дорога не близька. В селі залишився старенький тато, за яким доглядає сусідка вдова. Ірина була не проти приглянути за батьком. Ми з чоловіком приїжджали та допомагали, як тільки була можливість. То харчів привеземо, то грошей дамо. Чоловік завжди робив важку роботу по господарству. Кожного разу запитувала Ірину, чи для неї не в тяготу доглядати за чужою похилою людиною. А коли батька не стало, будинок я віддала для Ірини, оскільки в неї була геть старенька хатина. Коли про це дізналися рідні, сказали, що я геть з розуму зійшла, що віддала будинок чужій жінці.

Після закінчення університету я залишилася в місті. Повертатися в село я не хотіла. Що там робити, роботи практично немає, зарплата маленька. А в місті й вийти було куди, і роботу можна було гарну знайти й зарплата відповідна. З чоловіком я зустрілася коли вже працювала на роботі після університету. Він був місцевим. Жив у своїй квартирі яку купили йому батьки. З житлом мені пощастило. Да і чоловік був дуже простим та роботящим. Олег любив навідатися до моїх батьків в село, завжди слухай історії батька. Старався всім допомогти. Родина чоловіка корінні міщани, дачі ніколи не було. Тому для нього було дуже цікаво на дачі.  

Мами давно не стало, батько залишився сам один. А кілька років тому йому зробили операцію на ноги, тому ходити він міг лише з палицями. Я дуже переживала з цього приводу. Хотіла забрати батька до міста. Але він категорично відмовився. Він не хотів покидати рідку домівку і їхати в місто. Я не знала, що мені робити. Покинути все і їхати доглядати за батьком я теж не могла. Оскільки тут своя родина. На допомогу прийшла сусідка Ірина. Вона вдова вже дуже давно, дітей свої в неї не було. Живе собі в старенькій батьківській хаті. Вона запропонувала свою допомогу, оскільки тато був до неї завжди добрим у всьому для неї допомагав. Я не хотіла обтяжувати чужу людину доглядати за похилим батьком. Але Ірина завірила, що їй буде не важко. Я погодилася.  

Ми з чоловіком завжди приїжджали коли була можливість. Допомагали всім. Привозили харчі, давали грошей. Чоловік робив всю складну роботу по господарству. Ніколи ні в чому не відмовляли. Я розуміла як важко доглядати за похилою людиною, але Ірина мені нічого не говорила. Тому коли батька не стало, я віддала будинок для Ірини. В неї була геть старенька хатинка. А вона ще жінка молода. Нехай користується. Чоловік мене повністю підтримав. Вона дуже багато сили віддала, три роки доглядала за стареньким чоловіком. Хоча він для неї був геть чужим. Коли про моє рішення дізналася родина. Всі в один голос почали критикувати моє рішення. Що я геть дурна, що віддала хату чужій жінці.