У нас з моєю дружиною були не дуже гарні відносини останні три роки. Ми постійно сварилися, дорікали один одному у всяких дрібницях, постійно контролювали та інколи, навіть, дратували один одного. Ми удвох розуміли, що це так довго продовжуватися не може, тому вирішили, що краще розлучимося, так буде краще для нас та наших дітей. До речі, у нас їх троє, всі дівчатка, їм від двох до шести років. Ми не хотіли, щоб наші діти росли у таких сварках та бачили, що мама з татом не кохають один одного.
Раніше до нас дуже часто приїжджала моя мама допомагати нам. Так вийшло, що, коли ми одружувалися, то у нас не було коштів, щоб купувати окрему квартиру, тому мама моя дала нам свою квартиру, а вони з батьком переїхали жити на дачу. Для нас тоді це просто був подарунок долі. Ми тоді були безмежно раді такому подарунку від моїх батьків. Взагалі, в мене дуже добра мама, вона розуміла, що троє дітей це дуже тяжко, тому приїжджала до нас кожного тижня та на вихідні забирала наших дітей, щоб ми відпочили з жінкою, також всілякими способами вона намагалася врятувати нашу родину, частенько пропонували нам сходити до сімейного психолога чи сама давала якісь поради.
Але це не допомогло, все одно ми з дружиною розійшлися. Але ми домовлялися з нею розходитися друзями, тобто залишатися у гарних відносинах, але моя колишня дружина вирішила зовсім по-іншому. Після того, як ми розійшлися, я зібрав речі та пішов з квартири, не зважаючи на те, що це квартира моїх батьків. А мама моя не дуже хотіла, щоб жінка залишалася в цій квартирі, тому що я почав зустрічатися іншою дівчиною і нам ніде було жити.
Спочатку моя мама почала натякати колишній дружині щоб вона шукала житло й переїжджала туди. Але колишня дружина на це закривала очі й просто продовжувала там жити. Згодом моїй мамі це набридло і вона вирішила прийти до неї на чай та прямо сказати, щоб вона збирала речі та переїжджала чи до батьків, чи на іншу квартиру. З 1 боку я розумію дружину, адже у неї троє дітей, а з іншого також розумію свою маму, тому що всі ці 10 років, які ми прожили разом вона нам допомагала дуже багато, інколи навіть оплачували рахунки за комунальні послуги, а батьки дружини зовсім не приймали участі у нашому житті. Ні до дітей ніколи не навідувалися, поки ми самі не приїдемо до них в інше місто в гості, дуже рідко телефонували й матеріально не допомагали.
Ось з того часу, як моя мама поговорила з дружиною, вона зібрала всі свої речі дітей і переїхала жити до батьків. Я думав, що все буде добре я продовжу спілкуватися зі своїми діточками, але ні. Як виявилося, то колишня дружина дуже образилася на мою маму і вирішила обірвати всі стосунки між нами, як між мною так і між моїми батьками. Я не розумію для чого це вона робить, адже діти вони ж спільні, і їм потрібна як мама, так і тато. І в дитячий садочок гратися уже 35 років я вважаю, що це не потрібно. Я вже живу так півроку і не можу ніяк Додзвонитися до родини колишньої дружини. Ще трошки я так потерплю і поїду шукати її в рідне місто.