Не знаю чим я заслужила таке відношення своєї доньки.
Скільки себе пам’ятаю, я завжди намагалася дати Маргариті все найкраще. Сама недоїм, а дитину погодую, ходила в недоносках, але для любої донечки ніколи не жаліла грошей на одяг. Ми з чоловіком важко працювали для того, щоб дати своїй кровиночці вищу освіту. Потім я поїхала на заробітки за кордон, працювала по 16 годин в день для того, щоб назбирати грошей Маргариті на квартиру.
Наша донька мала і освіту, і квартиру. Не гірше, ніж в інших людей. Через важку роботу за кордоном я отримала проблеми зі здоров’ям, але часу лікуватися не було, адже після свого одруження Маргарита народила сина, тепер їй потрібна була моя допомога з дитиною. Знову я прийшла на допомогу своїй донечці.
Згодом не стало чоловіка та я залишилася одна. Мені було дуже самотньо. Маргарита часто про мене забувала, не приїжджала, не телефонувала до мене. Я старалася робити консервацію для доньки з сім’єю, пекла пиріжки та щовихідних чекала гостей. Ніхто не приїжджав.
Моя допомога вже була не потрібна, адже онук вже ходив до школи та міг залишатися сам у разі потреби. До села його не тягнуло, Макар вважав, що тут немає чим зайнятися.
Лише зрідка, коли Маргарита з чоловіком хотіли злітати на море без дитини, Макара привозили до мене.
А нещодавно з моїм будинком почали траплятися різні неприємні ситуації: то дах протікає, то підлога провалюється, то вікна стали продуватися вітром. Я зателефонувала до Маргарити та пожалілася на стан будинку.
– То давай ми його продамо, – раптом запропонувала донька.
– Як це продамо, а я де житиму? У вас?
– Ти що, скажеш таке. Ти можеш поїхати в будинок для літніх людей, там тобі буде компанія та й годуватимуть тебе там.
Як у Маргарити повернувся язик таке сказати? Такого цинізму я не очікувала від власної дитини. За все, що я для неї зробила он яка тепер дяка.
– Допоможи його відремонтувати, – попросила я Маргариту.
– У мене є багато справ та і я не впевнена, що він підлягає ремонту.
Це мене засмутило ще більше, але це був лише початок.
Через деякий час приїхала Маргарита з якимись людьми. Вони зайшли в дім та почали оглядати його. Донька попросила мені показати що потрібно відремонтувати. Я вже зраділа, що Маргарита мені допоможе, але потім виявилося, що даремно.
– Ціна за будинок буде знижена через його стан та через те, що з вами житиме моя мама. Ну як? Погоджуєтесь? – запитала Маргарита у людей, які приїхали разом із нею.
Я не могла повірити в те, що чую. Невже це моя Маргарита? Дівчинка, яка малим дівчам бігла до мене та казала як вона сильно мене любить? Моя донечка, через яку я не могла заснути уночі до тих пір, поки у неї не спаде температура. Тепер вона продає мій будинок разом зі мною…
Ті люди погодились на таке придбання. Я не знала як на це реагувати. Та просто змовчала…
Незабаром в мій дім в’їхала пара молодих людей, ми з ними познайомилися. Йосип та Надія виявилися дуже хорошими людьми та ставилися до мене з пошаною. Так до мене не ставилася навіть Маргарита. Зараз ми живемо разом та у нас все добре.
