Нещодавно ми з моєю донькою збиралися на море. Ми дуже задовго до відпочинку планували нашу поїздку та бронювали квитки на поїзд, щоб їхати з комфортом, адже в дорозі нам необхідно було провести цілих п’ятнадцять годин. Ми хотіли собі полиці поруч один з одним, тому за майже два місяці забронювали собі ці дві полиці: одну верхню, а одну нижню. Нам так буде комфортніше їхати, адже не потрібно нікого пускати на своє місце посидіти. А нам, наприклад, захотілося поїсти, спустився на нижню полицю, захотілося, щоб тебе ніхто не чіпав та відпочити, залазь на верхню полицю. Все зручно.
Але за декілька хвилин до вирушення потягу до нас у купе зайшла бабуся з онуком, який почав мені говорити з порогу, щоб я поступилася своїм місцем бабусі, та таким тоном, що неначебто я це повинна зробити. Мене така наглість дуже здивувала, але вигляду, що щось не так я не подала, а тільки спокійно йому відповіла, що поступатися місцем я не буду, адже за нього я заплатила та задовго бронювала саме це місце. Після моїх слів цей хлопець просто став якимось ненормальним, він почав на мене підвищувати голос та кричати, що я невихована жінка не можу поступитися своїм місцем бабусі. На що я йому вкотре відповіла спокійним голосом і запитала, а чому онук не потурбувався за бабусин комфорт раніше та не забронював місце, яке їй пасувало задовго до відправлення цього поїзда. Його відповідь мене просто шокувала. Він мені сказав, що не думав, що її сусідкою опиниться така вперта жінка без почуття поваги до літніх людей.
Ми з ним так дуже довго сперечалися і я відстоювала своє місце у потязі. Справа навіть дійшла до того, що цей чоловік покликав провідника до нас у купе, а провідник мені сказав те саме, щоб я поступалася місцем, тому що повинна мати почуття поваги. На ці слова я також знайшла відповідь і запитала у провідника, а чому ж він не може дати своє місце бабусі, де його почуття поваги. Не домовившись зі мною, провідник пішов до старшого провідника потягу. І тільки той зміг знайти вільне місце на нижній полиці для цієї бабусі. Воно було десь в іншому вагоні, тому я не знаю де ця бабуся поселилася.
Після цих всіх сварок мені донька сказала, що вона не змогла б так відстоювати своє місце. Вона давно вже б здалася та віддала свою полицю бабусі. А я їй почала пояснювати, що тут справа не у повазі до літніх людей, а у твоєму комфорті та у таких на людях, як її онук. Він просто користується тим, що для бабусі завжди поступляться своїм місцем та навіть не думав, що хтось буде суперечити. І ситуація ця не про повагу до літніх людей, а про наглість молодих. І взагалі в першу чергу необхідно думати про свій комфорт, а не про комфорт інших людей. Тим паче за який ти потурбувалася наперед.
