Одного літнього ранку на подвір’ї Варваруків здійнявся крик і галас. Додому повернулася змучена мама через шість років відсутності. Троє дітей – Валя, Наталя і Микола стояли «остовпівши», вони не бачили маму багато довгих років і тепер вона для них зовсім чужа. Старша дочка сердито промовила: «Повертайся туди, звідки приїхала». Жінка так хотіла відпочити з дороги, за роки тяжкої праці дуже змарніла, схудла. Вона стояла й розглядала свою рідну хату, у якій пройшли найкращі роки її життя.
З чоловіком вони зустрічалися ще зі шкільних років і рано одружилися. Саме тоді він привів її у цей двір, тут народжувалися їх трійко дітей. У чоловіка були золоті руки, тому більшість роботи по дому виконував сам. Жили вони в достатку, бо багато працювали. Чоловік часом і сусідам допомагав у якихось справах по будівництву. Та це лише негативно на нього вплинуло, бо вони від вдячності наливали по чарці і Микола зачастив випивати.
Пройшов час, і наступили дні, коли в селі зовсім не залишилося робочих місць. І родині довелося думати, як вижити далі. У Миколи робота була, а от дружину скоротили. Тому вона вирішила їхати на заробітки до Італії.
Там життя у неї не було схожим на мед. Перший період доводилося просто виживати, заробляючи лише на хліб. А пізніше вона потрапила до заможної родини, влаштувалася там працювати покоївкою. Платили добре, тому всі гроші жінка перераховувала в Україну для забезпечення родини.
В той самий час Микола таємно завів коханку, яка завагітніла від нього і через деякий час він переселився жити до неї. Так троє дітей, ще зовсім зелених, залишилися проживати майже самостійно. Тато навідував їх час від часу, але більшу частину обов’язків взяла на себе старша дочка Наталя. Вона готувала, прала, допомагала з уроками молодшій сестрі з братом. Своє особисте життя відійшло на другий план, адже вона як старша мусила піклуватися про рідних. Та все видалося не так просто.
Пройшло кілька років, мама все не приїжджала. Вона була дуже потрібна своїм дітям, але вважала, що грошима компенсує всю любов. Про те, що у тата нова сім’я їй ніхто не говорив. Уже ніхто не сподівався її побачити на рідній землі. Діти повиростали, почали влаштовувати своє життя. Микола бідкався з однієї хати до іншої.
Але одного дня Марія вирішила повернутися, бо відчувала сильну втому. Жінка була онкологічну хворобу, про яку не здогадувалася. Заробивши велику суму, приїхала і зрозуміла, що то була найбільша помилка в її житті.
Дочки не пробачили їй того, що покинула їх малими. Чоловік загуляв, і це було сюрпризом для неї. Тому вона не змогла пробачити його. Нікому Марія стала непотрібною, хоча так старалася для всіх. Вона зрозуміла, що в рідному домі їй робити нічого. Повернула голову і поїхала до сусіднього села до дядька. А через кілька днів злягла. За два тижні Марії не стало, діти прийшли проститися з мамою.
Вони шкодували, що не пустили її на поріг. Адже останні дні вони могли б провести разом…
