За кордоном я вже близько восьми років. Дітей весь цей період не бачила. Все стараюсь заробити для їхнього кращого життя. В молодості я не могла їм дати кращого життя. Тому зараз вирішила все виправити. Зараз виплачую квартиру для молодшої доньки. Цього року вирішила поїхати додому провідати дітей. Але Світлана сказала, щоб я поки не приїжджала.

Чоловік мене покинув вже дуже давно, залишивши з двома маленькими дітьми на руках. Пішов до якоїсь іншої жінки, яка має квартиру в місті, ми для нього були не такі важливі. Я старалась як могла, щоб дати дітям кращого життя. Але в селі роботи немає, а зарплати мізерні. Діти росли, тому потрібно було щось змінювати. Щоб в майбутньому їм допомогти. Я вирішила зв’язатися зі старою подругою, яка вже десять років працює за кордоном в Італії. Виїхала і залишилася там жити, вийшла заміж за італійця. Вона запропонувала мені роботу по догляду за пенсіонером. Діти вже підросли, навчалися, тому була можливість поїхати та залишити їх самих. Робити в рідній країні не було чого, а заробити хотілося.  

Старша донька вийшла заміж кілька років тому. На весілля я купила для них машину, оскільки в чоловіка було своє житло. На весілля я не змогла приїхати, оскільки знаходжусь нелегально на території Італії та потім просто не змогла б повернутися. А потрібно ще молодшій доньці допомогти. Світлана була трішки вітряною дівчинкою. Не думала геть про своє майбутнє. А рік тому заявила мені, що хоче свою квартиру в місті, бо вона не може орендувати житло, їй не вистачає зарплати. Це при тому, що я кожного місяця висилаю для неї певну суму на життя. Донька завжди жалілася, що колись вона жила наче жебрачка і доношувала речі сестри. Мені було не приємно, оскільки я старалася для дітей дати все найкраще. Але я була геть одна, для мене ніхто не допомагав. Тому я погодилася на покупку квартири для неї. Квартира була двох кімнатною. Я є надіялася, що донька візьметься за розум і почне теж працювати та відкладати кошти на квартиру, але вона вирішила, що це я повинна для неї купити квартиру. Світлана навіть не запитала мене чи я зможу виплатити таку суму.  

В Італії я вже вісім років, за цей час я підучила мову і знайшла роботу за спеціальністю, працюю бухгалтером в одній фірмі, де власником є наші українці. Люди вони хороші, дуже мені допомогли, я їм безмежно вдячна. Цього року я попросила відпустку на свята, і мені її погодили. Мені хотілося вже додому я дуже скучила за дітьми та рідною землею. Коли я сказала дітям, що приїду на свята додому, Світлана почала відмовляти мене приїжджати. В мене сльози стояли на очах. Вона мене не бачила стільки часу і каже, щоб я і далі не приїжджала. Аргументуючи це тим, що зараз пандемія і я не зможу потім повернутися, а квартиру виплачувати потрібно. Ось така подяка дитини, для якої стараєшся зробити життя кращим.  

Оцініть статтю
Дюшес
За кордоном я вже близько восьми років. Дітей весь цей період не бачила. Все стараюсь заробити для їхнього кращого життя. В молодості я не могла їм дати кращого життя. Тому зараз вирішила все виправити. Зараз виплачую квартиру для молодшої доньки. Цього року вирішила поїхати додому провідати дітей. Але Світлана сказала, щоб я поки не приїжджала.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.