Життя повне див, і саме вони спонукають нас до дій.
У наш час міцні, довготривалі стосунки – велика рідкість. Пари під впливом емоцій та почуттів часто здійснюють необдумані вчинки, а потім жаліють про зроблене. Одружуються, кохають…І ось найменша суперечка за одну мить може зруйнувати все. Люди не вміють чути одне одного, адже їм куди легше розійтись, все кинути, мчати у невідомість, аніж зробити спробу хоча б вислухати.
Така ж історія трапилась у мене. Зовсім нещодавно повчала сина життю, а тут сама потрапила в безвихідь. Принаймні, так здавалось нам із чоловіком, з яким прожили разом 25 років. Спільними зусиллями протягом довгого періоду долали труднощі й незгоди. Та в один момент зрозуміли – далі так не може продовжуватись. Ми все рідше розмовляли, ділились думками, врешті-решт почали спати в окремих кімнатах. За спільне сімейне життя виховали обох дітей, дали їм освіту. Але останнім часом мене навіть злила присутність чоловіка. Коли обоє дійшли спільної згоди щодо розлучення – трапилось справжнє диво. Думала, таке буває тільки у фільмах.
Син із сім’єю поїхав на відпочинок, а я запланувала відвідати подругу, котру не бачила 5 років. Стільки всього мала їй розповісти, хвалитись не було чим, швидше хотіла комусь «вилити душу».Та мені довелось скасувати заплановану зустріч після повідомлення від чоловіка: «Юлю, нам потрібно поговорити, щоб остаточно з’ясувати стосунки. Чекаю тебе вдома». Руки тремтіли, в голові крутилось тільки одне – Максим вимагатиме розвід. Ну й нехай. Вже нічого не зміниш.
Зайшовши в будинок, почала гукати чоловіка, але ніхто не відповідав. Я піднялася до спальні й побачила неймовірне – букет червоних троянд, а на ліжку лежала тека з документами. Відкрила її й зрозуміла – в руках всі необхідні папери для відкриття своєї справи. Повірити не можу, що я відкрию власний салон краси! Невимовна радість охопила душу, зі сльозами в очах почула, як чоловік підіймається по сходах, й одразу кинулась до нього. Це ж треба, втілити мрію всього мого життя. Не такий вже він егоїст, – подумала, міцно обіймаючи Максима.
Обоє розуміли, попри емоції, потрібно вислухати одне одного. Той вечір я запам’ятаю на все життя, наша сім’я ніби знову народилась. І справа не в матеріальному. Як важливо інколи чути свою половинку, відчувати її мрії, втілювати їх. Підтримка надає нам крила, підіймає з колін.
Такого примирення я точно не очікувала, ми всю ніч розмовляли, згадували те, з чого починали, адже так важливо пронести той сімейний вогонь крізь усе життя. Хіба це не прекрасно, коли пара, проживши спільно чималий проміжок часу, дивиться одне на одного з такою ж любов’ю, як багато років тому? Ми дали шанс нашій сім’ї, адже краще спробувати, ніж бездумно покинути, жаліючи про зроблене усе життя.
Як вияснили згодом, зустріч організував наш син Андрій. Заради щастя батьків він відклав сімейну поїздку, допоміг при оформленні всіх необхідних документів, оскільки працював юристом. І хто б міг подумати – прийшла обговорювати розлучення, а опинилась в обіймах свого коханого чоловіка. Ми не мали й гадки, що син на таке здатний. Все-таки мої повчання не були марними, він допоміг нам згадати та зберегти те, заради чого все почали 25 років тому.
Відтоді Максим дуже змінився – став уважнішим, навчився дослухатись до мене, підтримував у всіх починаннях. А я розквітла, як і на початку стосунків, була щасливою жінкою з власною справою на руках. Він став моєю “правою рукою”.
Одного разу за обіднім столом Андрій таки розповів історію примирення. Разом із дружиною вони підготували величезний букет троянд, питанням залишалась організація самої зустрічі. Як я тоді не здогадалась, коли син взяв мій телефон нібито подзвонити. Смс з телефона Максима відправила наша невістка, коли той дивився за онуками. Потім до чоловіка подзвонив Андрій і сказав терміново прийти додому. Мовляв, щось трапилось. Теку з документами він знайшов у поличці батька, виявляється, бізнес мій чоловік хотів подарувати вже давно, та через непорозуміння відкладав цю справу, хоч все необхідне було готове. Вдало продуманий план врятував нашу сім’ю.
Інколи, ми недооцінюємо можливості наших дітей, адже вони обов’язково віддадуть те, що батьки в них вклали. Те, на що не вистачає сміливості дорослим, втілюють вони. Хтозна, якби склались наші стосунки, якби не ця неймовірна історія. Зруйнувати може кожен, зберегти – одиниці.
