В сім’ї нас троє – я, брат та сестра. Після закінчення університету я одружилася та залишилась тут в рідному селі. Свого чоловіка я знаю дуже давно, він ще в школі за мною бігав, але я надіялася, що коли вступлю в університет, знайду для себе когось не з села, щоб мав квартиру в місті. Але доля склалася по іншому. Михайло виріс, став справжнім чоловіком, накачаним, красивим, впевненим в собі і я закохалась. Він також навчався в тому ж місті, що і я. Якось я попала на вечірку до нашого спільного знайомого, там і все вирішилось і ми стали зустрічатися. А після закінчення університету ми одружилися. Оскільки в Михайла був свій будинок в нашому селі, ми вирішили там жити. Мені було вже не важливо, лиш би поряд з ним. Брат та сестра влаштували своє життя в місті, одружилися та завели дітей. Брат купив собі квартиру, а сестра вийшла за хлопця, в якого була своя квартира в місті. Тому обоє рідних прилаштовані.
Після того, як батька не стало, мама трішки захворіла, і опікуватись стала про неї я з чоловіком. Адже, більше нікому. Брат з сестрою далеко. Приїжджають не часто. Чесно сказати, матір не дуже сильно любила мене, вважає мене не такою успішною, як моя сестра та брат. Вони ж прилаштувалися в місті, мають гарну роботу, дітей завели. А я простачка вийшла за селюка, до того ж мій чоловік не може мати дітей. Це ми виявили пізніше, він і сам не знав. З приводу всиновлення, ми поки думаємо. Чоловік не дуже хоче. Але хоч і матір і ставиться до мене не так гарно, як до брата з сестрою, я все ж доглядаю за нею. Адже, це мій обов’язок, моя совість буде чистою.
На Пасху повинні були приїхати брат з сестрою, а ми з чоловіком вирішили піти до свекрів в гості на свято. Тому приїзд рідних я не застала. Вони погостили день і поїхали назад. На наступний день після їхнього від’їзду я пішла відносити сніданок для матері. А коли прийшла, мати мені розповіла, що віддала всі свої кошти та золото для брата з сестрою. Наче їм потрібніше. Сестра хоче купити для сина дорогий ноутбук, а братові потрібні кошти на новеньке авто. Я була ш0к0вана, і зла. Невже це така вдячність. Будинок вона заповіла всім трьом. А як же подяка для мене, що доглядаю за нею. Ходжу кожного дня, готую, прасую, прибираю. Як же подяка мені за мою працю? За цей весь час мати мені ні копійки не дала, всі харчі я купую за свої кошти для неї. Вона ніколи не запитала в мене як мені живеться. Я була дуже 3ла Hа матір, я просто встала мовчки й пішла геть. Мені більше не хотілося до неї ходити, і допомагати, нехай брат з сестрою забирають її до себе, раз вона їм все дає.
