За місяць Роман до Нати переїхав, бо дружина з пожитками вигнала та ще й автомобіль собі залишила. Він готовий був судитися, але хіба у грошах щастя? Нехай колишня забирає все собі, а він на нове заробить

Сестра моя заміж не поспішала. Один раз уже впеклася, ще коли студенткою була. По любові великій хлопцеві віддалася, а коли повідомила про вагітність, тільки п’ятки майбутнього татуся заблищали. Дитину вона таки народила, сина, але довіра до чоловіків зникла разом із батьком Ігоря.

Вона у мене завжди пробивною була та гордовитою. Сидіти на шиї у батьків не збиралася. Перший рік після народження Ігорька дала собі можливість насолодитися материнством, а потім пішла «на таран». Навчання закінчила, на роботу влаштувалася й паралельно власну справу відкрила. Ну як справу, радше посередництво. Допомагала людям купувати брендові речі за кордоном, націнку забирала собі.

Кілька років фактично на двох роботах спину гнула, а тоді свій курс по баєрству запустила. Спершу охочих було небагато, але згодом спрацювало “сарафанне радіо”. Зараз Наті 38 років, вона успішна в усіх своїх справах, має власну трикімнатну квартиру в центрі міста, їздить на автомобілі, купленому із салону. Сама себе забезпечує та ще й підтримує сина та оплачує Ігореві навчання в університеті.

Що стосується чоловіків, то вони так і залишилися прохідною ланкою у житті сестри. Бували звісно й досить пристойні кандидати, але Наталя сама себе запитує, а для чого він мені потрібен, той чоловік? Щоб було кому нерви псувати та голову морочити. Те, що їй потрібно для жіночого здоров’я вона собі бере, а решту спроможна організувати сама.

До пори до часу, знаєте. Востаннє ми зустрілися, коли Ната святкувала свій день народження. Домовилися посидіти лише вдвох, таке собі скромне святкування. Одягли красивезні сукні, зробили мейк та зачіски й повела мене іменинниця до найкращого ресторану міста. Замовили собі вишукані страви та насолоджувалися Просеко. Говорили про своє, про жіноче, й не одразу помітили галантного чоловіка, який сидів за столиком навпроти. Зате він Нату одразу запримітив.

Оплатив нам пляшку шампанського, а тоді спитав дозволу скласти компанію. Мені все одно потрібно було бігти додому, бо менша дочка без мами не засинає, тож я залишила голубків воркувати удвох. Вранці зателефонувала Наті, запитати як все минуло, а вона шепочеться, каже, що її кавалер ще посапує в ліжку.

-Виходить, що свій подарунок ти таки отримала? – пожартувала я та вимагала у сестри пікантних подробиць.

Звали кавалера Романом, моряк далекого плавання. Хвалився, що заміський будинок має, машину нещодавно купив й на розлучення подав, бо дружина – змія гримуча, його старання не цінує, гроші приймає й уваги вимагає. А він же не може розірватися, от вона в гречку й скочила. Він коли дізнався, одразу на розлучення подав. Моя Ната у таке щиросердне зізнання без зайвих думок повірила й бідолашного морячка приголубила.

Якось надто стрімко між ними все розверталося. За місяць Роман до Нати переїхав, бо дружина з пожитками вигнала та ще й автомобіль собі залишила. Він готовий був судитися, але хіба у грошах щастя? Нехай колишня забирає все собі, а він на нове заробить. Ната підтримує свого чоловіка в усьому й каже, що він правий. От тільки у плавання Романа не брали, а він й не проти посидіти на шиї у такої розкішної жінки. Сестра знову ж таки без сторонніх думок мені скаржиться, як важко Ромчику, адже робити чоловік хоче, а не дають.

Я їй, між іншим, кажу, може ти до цього Ромчика краще придивишся, бо, якщо бути до кінця відвертою, він надто святий, а всі довкола грішники. Ната навіть розсердилася, що я її щастю заважаю, а вона вперше за останні роки чоловікові довірилася.

Ну ми спілкуватися й припинили, ненадовго. Поки на порозі моєї квартири не з’явилася Ната з пляшкою вина у руках та заплаканими очима. Ромчик зник, а разом із ним і її заощадження, золото та цінні речі. Довго ми перетирали кісточки тому пройдисвіту, нехай йому тричі гикнеться й чорти до себе заберуть.

Чого я власне цю історію вам вирішила розповісти, просто не можу зрозуміти закономірність життя. От візьміть мою Нату – красуня, розумниця, успішна бізнеследі, а особистого щастя так і не пізнала. У мене двоє дітей, орендована квартира, кредит у банку, машина на запчастини на ходу розлітається, а Юрко, чоловік мій, мене на руках носить та у коханні зізнається. То виходить кожному своє й не буває так, щоб щастило в усьому?

Оцініть статтю
Дюшес
За місяць Роман до Нати переїхав, бо дружина з пожитками вигнала та ще й автомобіль собі залишила. Він готовий був судитися, але хіба у грошах щастя? Нехай колишня забирає все собі, а він на нове заробить