Посварився з дружиною через дрібницю. Ми два тижні не розмовляємо, а після моєї спроби примирення мені почали ставити ультиматум та згадувати слово «розлучення». Ну що ж, я не з лякливих чоловіків, але хочу почути думку сторонньої людини аби знати хто у цій ситуації має рацію.
Коли ми з Христиною почали зустрічатися я вже був власником власної двокімнатної квартири. Манна мені з неба не падала й немає стареньких родичів, які могли бути щедрими на помешкання. Ріс я без тата, мама працює в школі, тож як можна зрозуміти й звідти допомоги не буде. На квартиру я заробив власними трудовими мозолями. Дванадцять років на будівництві працював. Купувати квартиру в іпотеку не хотів, тож доводилося усі ці роки терпляче відкладати.
Купив квартиру й ніби з нею отримав вдачу. Випала нагода купити хороший автомобіль по вигідній ціні. Знайшов телевізор, що продавали задарма. Виграв у лотерею. А коли випадково перетнувся з Христею, то одразу зрозумів – ось вона, моя доля.
Дівчина чудесна, красива й до того ж відмінна господиня. Ми не довго зустрічалися, перш ніж з’їхатися та розписатися. За пів року стосунків практично не сварилися й дивилися в майбутнє в одному напрямку. Ідилія тривала до того часу, поки не влізла теща. Мирослава Владиславівіна повернулася із заробітків й одразу до нас в гості. Вся така мила та приємна, хоч до рани прикладай. Одразу зрозумів, що ці лестощі не просто так.
Причину свого візиту теща розповіла згодом. Молодший брат Христини хоче вступити у місцеву гімназію, але для цього він повинен бути прописаний в нашому місті. От Мирослава Владиславівна й попросила прописати Владика у себе. На хвилиночку, я ще навіть дружини біля себе не прописав, а тут вже брата підкидають.
Сказав прямо, що не буду цього робити. Це моє помешкання і я не хочу його ділити зі сторонніми особами. Теща образилася й зі скандалом повернулася додому. Дружина стала на бік своєї матері, образилася й тепер грозиться подати на розлучення, раз мені моя квартира дорожча за родинні зв’язки.
От скажіть, на бога, хто у цій ситуації має рацію?
