Іра весь час працювала за комп’ютером. Вона журналісткою працює. Захоплення її приносить гроші і вона радо виконує свою роботу. Як то кажуть «Знайди справу душі і ти ніколи не будеш працювати».
В перерві між роботою Іра годувала чоловіка картопляним пюре з биточками та бульйоном, які приготувала зранку. Так за роботою, яку вона так сильно любить жінка й не помітила, як чоловік став заглядати до сусідки. І далеко не на чай. А прямо під спідницю.
А з сусідкою в Ірини тим часом були хороші сусідські відносини. Допомагали одна одній, ділилися продуктами, якщо комусь чогось не вистачало, знаннями ділилися також, рецептами.
-Іро! Заглянь якось до мене в гості, в мене там грушка гарно вродила. Та так багато тих груш, що я вже й не знаю куди їх дівати. А ти начебто груші любиш дуже. – гукнула сусідка.
-Звісно люблю, Інно. – відповіла Іра. А потім чомусь ще й додала. – Степан мій завжди грушок приносив мені, коли хотів привернути мою увагу. Залицявся так. І зараз часто приносить.
-Й зараз приносить? – здивовано запитала Інна.
-Так, а ти он глянь! Стоять в мисці. – сказала Іра та вказала на столик перед будинком, на якому стояла велика миска з грушками. – Певно десь грушку по дорозі знайшов, от приніс.
-Напевно… – притихла Інна. – То коли тебе чекати?
-Та десь завтра по обіді прийду.
-Добренько, я тоді назбираю тобі їх, десь перед приходом твоїм, щоб свіжі були.
-Угу, добре. А тепер вибач, мушу бігти, бо ж треба ще на дві інші сторінки написати статті.
-Йой, нелегко певно бути журналістом.
-Нелегко, але мені подобається.
-Добре, йду я тоді.
-А, зачекай секундочку, я он хотіла передати твоїй Яринці, добре, що згадала. – сказала Іра та дала пакетик смачних шоколадних цукерок, що так сильно любить донька Інни.
-Йой, дуже дякую тобі! Яринка дуже рада буде.
Прийшов новий день. Іра не встигла прийти до Інни по обіді, бо ж редакторка захворіла та їй довелося самотужки все вичитувати та корегувати. Тому звільнилася вона аж ввечері.
Степана ще не було, певно затримувався на роботі. Таке частенько бувало, тому Іра не здивувалася. Вона побігла до подвір’я Інни забрати груші. Вона знайшла відро грушок, що стояли на лавиці та чекали на Іру.
А потім жінка вирішила зайти до сусідки додому, бо ж двері були відкриті, та й подякувати за груші. Проте зайшовши до хати вона стала шукати Інну. І знайшла. Свого чоловіка Степана. Разом з Інною в ліжку. З рук випало відро, а грушки покотилися по підлозі. Після хвилинного шоку, груші полетіли одна за одною в сусідку та чоловіка.
– Груші значить у тебе вродили кричала Іра на сусідку, продовжуючи попутно піднімати груші з підлоги і кидати їх у коханців. Ой дякую тобі рідна сусідка за частування, все життя буду пам’ятати… Вибігла з хати Іра і розплакалася.
Іра просто була занадто шокована такою зрадою. І з боку чоловіка, і з боку сусідки. Як їй це пережити? Але вона чітко знала одне – вона подасть на розлучення. Вона не пропаде. Діти вже виросли, зможуть навіть допомогти матері. Тому Іра була налаштована дуже рішуче.
