Ми зараз так посварилися з моєю дружиною, що я хвилююся, що більше ніколи не будемо разом.
Одружилися ми з Катериною п’ять років тому, маємо двох прекрасних синів. Сім’я у нас була міцна, ми з дружиною дуже кохали один одного. Але був один мінус нашого сумісного життя. Весь цей час ми жили з моїми батьками, тому що не було коштів, щоб переїхати жити окремо. Для мене життя з батьками та дружиною було чудовим. Мені подобалося все. Але для дружини було інколи тяжко знайти спільну мову з моєю мамою. Тому інколи в них виникали сварки та непорозуміння. І я розумів, що щось потрібно змінювати в нашому житті.
Тож зараз, на свято Нового року, коли зібралася вся велика родина я вирішив розповісти своїм та Катіним батькам, що ми з нею купили ділянку і будемо будувати будинок. У нас є деякі накопичення, які ми змогли зберегти за п’ять років сумісного життя. А також хотіли попросити у батьків, щоб вони нам трішки допомогли та додали деяку суму, щоб нам вистачило на все. Адже будувати будинок з нуля це дуже дорого. Потрібно досить багато купити будівельних матеріалів та заплатити будівельникам. А на це все у нас заощаджених грошей не вистачить.
Але моя мама сказала, що вона нам дасть гроші, якщо батьки Каті дадуть точно таку ж суму грошей що і вона. Бо їй насправді дуже не подобався той факт, що мої батьки завжди допомагали нам з дружиною та запропонували жити у них. А батьки дружини майже не брали участі у нашому житті.
І тут за столом Катя поблідла. Вона погукала мене до окремої кімнати й зі сльозами на очах розповіла мені один факт, який вона приховувала всі ці п’ять років. Виявляється, що моя дружина мене обманювала й у неї була окрема квартира, в якій увесь цей час жили квартиранти. А кошти, які вона отримувала, забирала собі. Раніше її мамі у спадок залишилися двокімнатна квартира від її бабусі, яку вона розміняла на дві однокімнатні. В одній вони разом жили з Катериною, а іншу здавали під оренду.
Завдяки цим грошам Катя змогла закінчити університет, а потім почала відкладати на всякий випадок. А коли вона познайомилася зі мною, то її мама приказала своїй донці, щоб вона нічого не розповідала про квартиру, а потім, коли буде нагода вже розказати. А весь цей час відкладати на той випадок, коли, не дай Боже, я її покину. Я так зрозумів, що ця нагода була саме в той день. Я дуже образився на Катю, що вона стільки приховувала це від мене. Я розумію, якби вона б не хотіла розповідати це моїм батькам, але я її чоловік — найрідніша людина, яка в неї є. Чому стільки років треба було мені брехати.
В той день ми дуже сильно посварилися з Катьою і вирішили, що на деякий час нам потрібно роз’їхатися. Через тиждень вона мені телефонувала, просила пробачення, говорила, що ми можемо переїхати жити в ту квартиру чи її продати, а за ті кошти побудувати будинок моєї мрії. Але мені нічого не потрібно, ні від Катерини, ні від її сім’ї.
Я не знаю як вчинити далі. Але наразі я не хочу не чути й бачити маму Катерини та саму її. Можливо я через деякий час відійду від цієї ситуації, але навряд чи коли–небудь зможу Катю пробачити.
