Ніколи б не подумала, що в моїй родині буде місце для сварок та ненависті, однак.
У мене хороша сім’я, була. Старший брат вирішив одружитися, йому вже понад 40 років, а він ще ні разу не був одруженим, його нареченій 38 і брат в неї перший чоловік.
Одружилися, народилася дитина. Моя мама нібито з глузду з’їхала. Вона довгі роки чекала, коли ж її синок одружиться, думала вже, що цього ніколи не буде і ось тобі на. Мої діти зараз їй байдужі, адже у синочка народився онук. Наша мама, здається, завжди любила більше брата, а за мене думала, що мені й так пощастило в житті.
Ми з чоловіком купували мамі продукти, оплачували всі рахунки, ну і давали гроші. А тут я дізналася, що мама допомагає фінансово братові з дружиною.
Так адже у мами крім наших грошей більше немає ніякого заробітку. Значить ми їй даємо гроші, а вона передає їх в сім’ю брата. Останнім часом, за рахунки плачу сама і продуктів по мінімуму, тому гроші їй перестали давати. Адже ми їх заробляємо самі.
Обуренню мами не було меж, вона говорила, як лише допомагає синочку, звичайно, за чужий рахунок добре допомагати! Чому я зобов’язана їм усім. Так, я підписалася доглядати за мамою, я і доглядаю, годую її, розповідаю цікаві історії. А вона тут видала, що подасть мене на аліменти. Але чомусь передумала, побоялася засуджень, напевно.
У мене від сина залишилося багато речей, вони весь цей час зберігалися на балконі. Самокати, велосипеди, ключки. Чоловік якось хотів продати, та все руки не доходили. Віддати було нікому. Я б зараз із задоволенням віддала все братові, так адже вимагають, а чому просто не сказати, будь ласка.
А вони ж всі разом просто вимагають, так і говорять, так, швидко привези речі. Тобто я повинна сама завантажити ці речі в свою машину і повезти їх на інший кінець міста. Я відповіла, що якщо їм потрібно, то нехай самі приїжджають і забирають. На це мама мені сказала, що якщо я зараз же не привезу речі, то буду потім про це пошкодую, і кинула трубку. Тут же подзвонила дружина брата і заволала на мене, що, мовляв чому я не слухаюся своєї мами! А приїхати вони самі не можуть, тому що у них маленька дитина.
Я сказала їй, що у мене двоє дітей і нічого, з мене вимагають. І взагалі сказала їй, що через годину виставляю всі речі на сайт, в інтернет, з позначкою віддам просто так, і якщо вони хочуть ці речі, то нехай приїжджають і забирають. А якщо це зробить хтось інший, то це вже не мої проблеми.
Не минуло й години, як невістка приїхала до мене. Під її добірну лайку я виставляла всі речі на майданчик під’їзду. Коли вона все забрала я подивилася і сказала їй, що подяки мені не потрібні. Так вона ще й почала кричати на мене, мовляв то я їй
маю дякуювати, що вона речі забрала. Я, бачте, ще й доплатити їй повинна була, що вона допомогла мені звільнити балкон й позбутися від мотлоху.
Вона ще щось говорила собі під ніс, напевно, посилала мене куди подалі, але речі збирала.
Так от, ця жінка потім приїхала додому і всім там розповіла, що я з неї взяла якусь суму грошей за всі ці речі. І додала, що на ці гроші вона могла все це і в магазині купити, та ще б і здача залишилася.
Вся рідня дізналася, що я з цих бідолах взяла грошей і почали вони мені надзвонювати, щоб я все повернула назад. А мені плювати на всіх цих родичів.
Думаю, що треба було реально віддати ці речі потребуючим діткам, а не своїм невдячним родичам…
