Вісімнадцять років свого життя я віддала чужим дітям. Працювала вчителькою початкових класів. Уже й не перелічу скільки дітей навчила читати та писати. Проте робота в школі передбачає не лише освітній процес. Виховання відбувається кожної хвилини й навіть після уроків траплялися конфузи, коли доводилося втручатися.
Чи багато людей після закінчення робочого дня несуть свою роботу додому? Таких можна перелічити на пальцях руки. Я засиджувалася до пізньої ночі, готуючись до уроків та перевіряючи зошити. Також ніхто не скасовував нескінченну кількість тренінгів, вебінарів, семінарів, які нам потрібно було проходити щомісяця. І все це за 13 тисяч гривень на місяць.
Можливо я так би й допрацювала до пенсії на своїй посаді, мовчки пропускаючи поміж себе усі підводні камені, пов’язані з нашою роботою, однак школу закрили. Вчителі потрапили під скорочення, а на біржі фінансове забезпечення передбачалося лише на три місяці.
Йти в нову школу, вливатися в чужий колектив мені не хотілося. До того ж потрібно було чимось щодня добиратися на робоче місце, а у мене ні водійського посвідчення, ні машини, ні чоловіка. Вибір залишався лише один – їхати на заробітки в іншу країну.
Попитала у знайомих, почитала відгуки в інтернеті. Знайшла агентство, яке займалося оформленням візи й через три місяці вирушила в чужу країну зі страхом перед невідомістю. До слова, мене взяли нянею у родину з трьома малими дітками. У мої обов’язки входило все, що стосувалося догляду за малими. Допомогти одягнутися, нагодувати, простежити за особистою гігієною, погратися, стежити за їх безпекою.
Порівняно з класом, де доводилося відповідати за 20 дітей, ця вакансія здалася мені легкою. Дійсно робота була не важка й мені до того ж подобалося. Діти виявилися слухняними, спокійними та надзвичайно допитливими. Я проводила з ними розвивальні заняття й досить швидко самі батьки помітили позитивний результат. Пані у якої я працювала попросила займатися з дітьми щодня по годині й за це мені давали окрему плату.
За три місяці життя за кордоном я заробила таку суму, яку в школі довелося б заробляти цілий рік разом із відпускними та оздоровчими. Єдиний мінус – далеко від рідного дому. Сумувала страшенно, але розуміла, що виходу у мене немає.
