**Що занадто, то не здраво**
Прокинувся від запаху смаженої цибулі й дивного дзюрчання. У кімнаті було темно, але за стіною брязкали каструлі, і щось булькотіло.
О шостій ранку, серйозно? прошепотіла Марія, натягуючи халат.
На кухні, у червоному фартуху з написом «Королева печі», стояла свекруха Ганна Петрівна. Вона спритненько перевертала котлети на величезній пательні, при цьому голосно підспівуючи «Червона калина».
Доброго ранку, Марічко! весело сказала вона, не обертаючись. А я от вирішила всіх пригостити котлетками! Домашні! Без хліба, як Олексій любить!
Олексій спить, спробувала посміхнутися Марія. І я теж спала. Сьогодні субота.
Ой, що ти, донечко! Хто рано встає, тому Господь дає! Я ось із пятої годяри не сплю, вмилась, пробіглась по двору зарядка, бачиш, корисна. Потім думаю треба ж усіх нагодувати!
Марія повільно налила собі кави. Поки робила перший ковток, у кухню ввірвалася її мама Віра Степанівна у спідниці для йоги та з килимком під пахвою.
Марусю, доброго ранку! Ти ж не забула? Сьогодні ми йдемо на пілатес!
Віро Степанівно, посміхнулася Ганна Петрівна з тонкою ноткою іронії, ви вже завернулися?
Так! бадьоро відповіла Віра Степанівна. Я пройшлась районом, подивилась, де свіжа зелень, і знайшла студію йоги! До речі, Ганно, котлети зранку це занадто. Та ж знаєте, скільки там жиру?
А ви б спробували, перш ніж критикувати, свекруха зробила крок уперед. Там куряче філе, жодного жиру. І Олексій їх з дитинства любить, я йому кожну суботу такі смажила.
А Марія не їсть смажене! різко сказала Віра. У неї шлунок чутливий, я її змалку лише на парі готувала.
Марія сховала обличчя в долоні.
Це пекло. Домашнє пекло.
Ввечері в ванній сталася сцена номер два.
Чому моя мочалка на підлозі? скрикнула Ганна Петрівна із ванної.
Може, тому що ви своєю мочалкою скинули всі інші? не залишилась у боргу Віра Степанівна.
Я? У мене все акуратно! Це ваші баночки стоять скрізь! Я й унітаз відкрити не можу там ваші зілля!
Це лікувальні трави для обличчя!
Це сміття, Віро Степанівно! Сміття!
Марія закрила ноутбук. Працювати було неможливо.
Олексію, тихо сказала вона чоловікові. Нам треба поговорити.
Не зараз, відмахнувся він. У мене турнір, ми у фіналі.
Олексію, Марія підвелась, або ми говоримо, або я переїжджаю у сарай.
Він поставив джойстик на паузу й зітхнув:
Про що?
Про те, що в нашому домі живуть дві жінки, і кожна вважає, що це її кухня, її ванна та її ти.
Ну, це ж тимчасово
Це вже третій тиждень, скрізь зуби прошипіла Марія. Я перестала пити каву вранці, бо на кухні війна. Не можу піти в ванну, бо унітаз захоплений кремами. Вчора твоя мама переставила мої книжки за зростом. Моя мама скасувала наш Netflix, щоб дивитися «Танці з зірками».
Але ж вони хочуть як краще
Так, Марія підвелась. Завтра вони одна одну спалять на багатті з моїх улюблених романів.
Наступного ранку почалася велика баталія.
Ганна Петрівна готувала «фірмовий борщ». Віра Степанівна, дізнавшись про це, дістала свій козир «овочевий суп без солі й жиру». Обидві почали паралельно шинкувати капусту.
Мій борщ завжди їв Олексій! З хлібом і сметаною! грМарія взяла глибокий вдих, вийшла на двір і згадала слова мами: “Терпи, козаче, атаманом будеш.”
