Тісно!
Ярина здивовано читала повідомлення в месенджері:
«Привіт, донечко! Вибач, що лише зараз пишу тобі, на те були причини. Ми розійшлися з твоєю матірю дуже давно, коли тобі було три роки, і ти, звісно, мене не памятаєш. Не казатиму, що каюсь, шкодую чи щось таке. Я пішов до іншої жінки, яку полюбив, і не вважаю себе винним. Залишив твоїй матері квартиру, де ми жили, і речі пішов у чому був. Платив аліменти, хоч і невеликі, тож гадаю, що вчинив чесно.
Тепер справа. Я з новою родиною пять років тому переїхав на ПМЖ до Канади, де й живу досі. Моя матір, твоя бабуся Олена Миколаївна, відмовлялася їхати, після нашого відїзду жила у своїй маленькій двокімнатній хрущовці. Я оплачував її лікування та утримання, але нещодавно вона померла. Не мав змоги приїхати попрощатися, навіть на похорон дорога далека й дорога, хоч живемо непогано.
Близьких родичів у матері не було, приїжджати сюди та оформляти спадок, щоб продати ту квартиру, немає сенсу: прибутку мізер, а клопотів по горло. Тому ми вирішили залишити її тобі. Я оформив усі документи, передав їх адвокату. Бабуся перед смертю написала заповіт на тебе. Тобі треба звязатися з ним, він пояснить, що робити. Його послуги оплачені, лише треба сплатити місцеві збори. І головне доглядати бабусину могилу, поставити памятник. Це недорого порівняно з тим, що ти отримуєш цілу квартиру.
Сподіваюся, розпорядишся нашим подарунком на користь собі. І ще це подарунок особисто тобі. Твоя мати отримала від мене усе квартиру, аліменти. Її можливий новий чоловік та їхні діти мене не цікавлять, тому повторюю: ця квартира тільки твоя.
Будь щаслива, донечко. Твій тато Віктор Андрійович Шевченко»
Далі йшли контакти адвоката. Ярина не стерпіла і подзвонила. Їй підтвердили інформацію, і вона домовилася про зустріч назавтра. Вирішила поки мовчати перед матірю спершу треба все перевірити.
У маминій двокімнатній квартирі жила ще Іринка Яринина зведена сестра. Хто був її батько, не знав ніхто, навіть, здавалося, мати. Хоча Іринка була на три роки молодша, вона встигла вийти заміж і народити двох синів. Тепер вони вчотирьох тіснилися у великій кімнаті, а Ярина з матірю у маленькій. Якщо ця історія з квартирою виявиться правдою, це буде справжнє диво! Вона вже збирала гроші на перший внесок за іпотеку, але тепер доля дарує їй цілу квартиру! Навіть якщо це стара хрущовка, це буде її власний простір.
Мати не буде вмикати телевізор на всю гучність, племінники не лазитимуть по її речах. Вона зможе приймати ванну, не поспішаючи, виходити, закутавшись у рушник, або й взагалі без нього. Холодильник перестане спустошуватися, а кухонний умивальник обростати горами брудної посуду. Ввечері вона заварить каву, візьметься за ноутбук і працюватиме над своїми дизайнерськими проєктами, які непогано продаються.
А ще Ярина несміливо посміхнулася можна, нарешті, влаштувати особисте життя! Одну кімнату відвести під спальню, у іншій приймати гостей. Але спершу треба все оформити.
Наступного дня вона зустрілася з адвокатом чоловіком середніх років у хорошому, але невимушеному одязі. Він підтвердив слова батька, показав документи, відвіз її до квартири. Вона була старою, зношеною, але це не лякало Ярину вона впорається.
Адвокат пояснив, що оформити все можна буде за півроку, але ключі вона отримає вже зараз. Порадив поміняти замок, познайомитися з сусідами.
Тепер треба було сказати матері. Та зустріла новину без радості.
Чому Віктор вирішує це через тебе? з обра«Тому що це моя квартира, мамо, і я, нарешті, маю шанс побути на самоті», твердо сказала Ярина, розуміючи, що від цього моменту її життя зміниться назавжди.
