Свекруха не злюбила моєї дитини. І це було відчутно при кожному спілкуванні з нею. Мені було дуже прикро за це. Але я нічого не могла змінити, лиш терпіти її шпильки.
Розумію, що їй не потрібна була невістка з причепом. Тому й зганяла злість на малій. Наче дитина в чомусь була винна.
Перший шлюб розпався за три роки спільного життя. А потім я познайомилася з Олегом. Ми швидко знайшли спільну мову. А незадовго Олег запропонував виходити за нього заміж.
Так я переїхала в його будинок. У нас народилася спільна дитина – Олеся. Свекруха часто приходила до нас у гості, бо жила неподалік. Приносила гостинця, який віддавала лишень Олесі.
Одного разу я все-таки взяла шоколаду і розламала навпіл – поділила між двома дітьми. Свекруха, зауваживши це, підняла сварку.
-Як це я посміла? Її не цікавить моя дитина. Треба дякувати її синові, що взяв мене з причепом…
Я не втрималася і сказала, що це не її справа.
Вона подала вигляд, що не почула і далі в усьому обмежувала мою дитину. Часом навіть обзивала сиротою.
Якось Оля потягнулася до пирога, яким свекруха вирішила пригостити всіх, окрім малої. Свекруха вдарила її по руці.
Оля розплакалася. Я розповіла про все чоловікові. Сказала, що більше не можу терпіти її вибрики щодо дочки.
Олег підійшов до мами і сказав, щоб матір негайно припинила дискримінацію або більше не появлялася в їхньому будинку.
Свекруха образилася, Вже минув місяць з того часу, а вона досі нас жодного разу не провідала.
Мені навіть стало легше, що так сталося. Бо не хотіла, щоб дочки ворогували між собою. Олег також особливо від цього не страждав. Метері напевне було боляче від цього. Але ж щось мало її заставити змінити ставлення до моєї дитини.
