ЛЮБОВЬ ПРОКЛЯТА
Що ж тепер буде? схвильовано промовила Олеся, більше до себе, ніж до коханого.
А що? Пошлю до тебе свах. Чекай, спокійно відповів парубок.
Олеся повернулася з побачення (яке згодом переверне її життя) весела й загадкова. Двом молодшим сестрам розповіла про зустріч із Бориславом.
Сестри знали, що Олеся безумно закохана в нього. Борислав обіцяв одружитися восени, після жнив.
Тепер же, коли сталося близьке побачення на сіновалі, він просто зобовязаний був зробити пропозицію.
Але поля були обжиті, врожай схований, наближались святки, а свах як не було, так і нема.
Мати Олесі, тітка Ганя, помітила в доньці зміни. Завжди весела, тепер вона понуріла й якось нерівно повнішала таємницею. Після щирої розмови та гіркої сповіді тітка Ганя вирішила сама подивитися в очі майбутньому «зятю». І заодно дізнатися, чи не заблукали свахи?
Не довго думаючи, вона пішла до сусіднього села, де жив Борислав. Його мати нічого не знала про вчинок сина. Тітка Ганя вилила душу, і обидві жінки обурилися на парубка. Але він лише зневажливо пожмикав плечима:
Звідки я знаю, чий у Олесі дитя? У селі багато хлопців. Мені що, тепер усіх дітей визнавати?
Тітка Ганя спалахнула. Відходячи від цього дому назавжди, кинула на останок:
Щоб ти, негіднику, увесь вік одружувався!
Може, ті слова розгніваної матері дійшли аж до небесної канцелярії. Борислав згодом був одружений аж чотири рази
Олеся вгадала за сумним виглядом матері, що розмова не вдалася. Тітка Ганя суворо наказала донькам:
Батькові ні слова! Розберемося самі. Олесю, поїдеш до родичів у Луцьк. Коли дитина народиться, залишиш її там. Інакше село обмивати не зможемо. А там побачимо. Дай Боже, усе налагодиться. Ех, доньки, гріх солодкий, а люди підступні
Чоловік тітки Гані, Денис Валерійович, вважався на селі розумником. Його шанували, звали лише по імені-по батькові. Вчителював у школі, був суворий, але справедливий. А тепер рідна донька з дитиною на руках! Ганя не могла допустити такого ганьби, тому й відправила Олесю геть. Чоловікові сказала:
Нехай їде до міста працювати. Хай дорослішає.
За молодшими доньками Стасею та Евеліною тепер пильнувала уважніше. Та чи втримаєш? Незабаром Стася поїхала до Харкова на практику, Евеліна до Львова.
Але на селі слово не впаде, не відібється. Незабаром Денис Валерійович дізнався правду. Від учнів почув, що в його власній родині скандал.
Як ти могла на таке піти?! Немовля у притулок? Це ж твоя внучка! Щоб завтра вона була в нашому домі! гримнув він.
Тітка Ганя не чекала такої люті. Хоча сама цілий рік проплакала. ЗнаІ так, довгі роки потому, коли Олеся й Федір сиділи на лавці перед хатою, тримаючись за руки й дивлячись, як внуки грають у дворі, вони усміхалися бо знали, що справжнє щастя не в безпомилковості, а в умінні прощати.
