**Чужий чоловік**
Оксано, вибач, треба їхати.
Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я звикла.
Оксані було важко щоразу відпускати Дмитра до дружини. Так хотілося, щоб він залишався на ніч. Вони могли б піти в кафе, потім дивитися фільм, закутавшись у теплий плед. Вона зварила б смачну каву…
Але все це було лише у мріях. Дмитро ніколи не приховував, що одружений, має сина. Дружину не кохає, живе заради дитини. Чекає, поки той закінчить школу, і тоді піде до Оксани.
Їй було байдуже на його дружину. Чому вона має думати про щастя якоїсь жінки? Ну, була сімя, чоловік розлюбив це ж видно з його поведінки, тож не тримай його, відпусти. Просто Дмитро гарний батько, не хоче травмувати сина своїм уходом.
Нічого, буде і на її вулиці свято. Через два роки син поїде вчитися, і тоді… Буде і плед, і кіно, і сімейне щастя. Оксана мріяла народити доньку, свою копію.
Два роки пролетіли швидко. Вона чекала, коли ж він виконає обіцяне, але щоразу знаходились відмовки.
Розумієш, у Наталі мати сильно захворіла, вона забрала її до нас. Не можу зараз, сама ж знаєш…
Оксана зітхала і з розумінням кивала. Скільки ще чекати? До пенсії?
Затримка. Що, збій? Купила тест. Дві смужки. Може, це й на краще… Треба до лікаря, нехай підтвердить.
Оксана сиділа в жіночій консультації, чекала своєї черги. Двері відчинилися, з кабінету вийшла вагітна жінка з великим животом. Під руку її вів чоловік. НЕ МОЖЕ БУТИ… Це ж Дмитро. Що відбувається?
Вони вийшли, він її не побачив. Вона зайшла до лікаря.
Дівчино, з вами все гаразд? Ви дуже бліда.
Так, мабуть, гаразд. Хочу перевіритися.
Лікар підтвердив вагітність і привітав Оксану.
Вік у вас уже не юний, першу дитину в 35 трохи пізно. Але нічого. Ось тільки була пацієнтка, 40 років, син випускник, а вони з чоловіком вирішили доньку народити. Міцна сімя, чого б і ні?
Оксана криво посміхнулась і не відповіла. У голові вир думок. Як так? Чому він брехав, що піде, а сам дитину зробив «некоханій дружині»? Довго збирався приховувати? Що тепер робити?
Лисичко, сьогодні не зможу приїхати, вибач…
Так, звичайно, я теж зайнята.
Чим це?
Іду в клуб з Яриною. Набридло вдома сидіти.
Який клуб, скільки тобі років? Мені не подобається ця ідея, Лисичко…
В мене немає сімї, маю право. Ти чужий чоловік, не маєш права мені вказувати.
Оксана вимкнула телефон. Ось так, їй у клуб не можна. Має сидіти, як вірна собака, і чекати господаря. А той буде робити дітей, виховувати, і іноді заїжджати до неї за новими відчуттями. Доки не набридне.
Тільки зараз вона зрозуміла, у якій жалюгідній ролі провела ці роки. Усе найкраще дружині та синові, а вона просто запасний аеродром. І йому байдуже, що час іде, що треба народжувати, інакше буде пізно. Ну нічого, тепер у неї буде своя дитина.
Дмитро приїхав без попередження. Плакав. Розповів, що під час пологів дружини загинула донька, хоча все було добре. Дружина стратив глузд від горя, і він не знає, що робити.
А що бути з дружиною у важку хвилину. Дмитре, це ваше спільне горе. Не розумію, навіщо ти їздив до мене, якщо у вас усе було гаразд, навіщо брехав?
Це Бог покарав мене, забрав доньку через тебе…
Не неси дурниць. Ти один винен у всьому. Брехав дружині, брехав мені, собі… Будь хоча б зараз чоловіком, іди до дружини.
Розумієш, я кохаю вас обох. Кожну по-своєму. І не можу бути лише з одною…
Усе, Дмитре, іди й більше не приходь.
Оксана зачинила двері й розплакалася. Їй було шкода і себе, і дружину Дмитра, яка втратила дитину. Вона незабаром сама стане матірю і розуміє, як це боляче.
Він дзвонив кілька разів, приїжджав пяний, але Оксана прогоняла його. Він так і не дізнався, що вона народила сина, його сина. Записала на своє прізвище, а у графі «батько» прочерк. Син Руслан вийшов схожим на Дмитра, чужого чоловіка…
За статистикою, близько 10% чоловіків йдуть від дружин до коханок. І майже половина потім повертаються назад. Скільки жінок так і не дочекалися, коли одружений чоловік розлучиться і одружиться з ними, як обіцяв…
*Життя не чекає. Не витрачай його на тих, хто не вартий твого часу.*
