– Моя колега, Оля, одного разу забула свій обід вдома, — розповідає 35-річна Катерина. – Скільки ми вже працюємо, кожного дня бачу, як вона приносить їжу в лотку. І от я їй запропонувала сходити в їдальню, пообідати. До того ж там смачно та не дорого. Ми з колегами завжди туди ходимо. Оля відповіла на мою пропозицію, що у неї нема грошей, аби купувати їжу в їдальні.
Катерина працює в невеликій фірмі, і всі колеги знають, що потрапила на роботу до них завдяки братові. Він у цій фірмі – головний менеджер. Всім було відомо, але якось ця тема не виносилася на загальне обговорення.
Попри те, що дівчина потрапила на роботу через брата, вона з усіх сил старається, сумлінно виконує свою роботу. Та дехто каже, що гроші їй не так вже потрібні, адже сім’я у неї заможна. Та і вийшла заміж успішно – у матеріальному плані. Правда, дітей нема. У них з чоловіком у кожного є своя машина, трикімнатна квартира. Тому більшість працівників вважають, що вона на роботі задля спілкування. Свою зарплату витрачає виключно на себе.
Ясна річ, що у більшості колег життя склалося далеко не так: діти, кредит, старі батьки.
І ось в її колеги Олі, з якою Катерина сидить поруч, складається життя геть не весело: вона самотня мама, важко виховувати самій одночасно двох малих дітей, живе з батьками у квартирі, колишній чоловік платить аліменти не часто, ще й дуже мізерні. Тому у неї постійні проблеми з грошима. Катерина ніяк не може цього зрозуміти: як таке можливе, щоб у наш час у людей не було грошей?
– Я Олі запропонувала піти в їдальню пообідати, смачно та недорого. 60 гривень за обід, хіба це дорого? Особливо, якщо раз на рік, це ж не кожний день. А вона мені відповіла, що уявляєш нема у мене таких грошей на обід, навіть раз на рік. А ще у неї завжди брак коштів, наразі лишилися копійки, а до зарплати ще трохи довго, дотягнути потрібно. І як так можна жити? Мені в голову не вкладається. Жити від зарплати до зарплати. Як на мене, це катастрофа.
– Життя у вас склалося кардинально по-різному.
– Тут не посперечаєшся. Якби я була б на її місці, то збирала по трохи гроші. Навіть із такою зарплатнею. Ну ось пенсіонери відкладають якось гроші та нічого, живуть. Отримати на руку гроші, спочатку трошки відкласти, а далі можна тратити. Розписують свій бюджет на місяць, тиждень, день і не витрачають зайвої копійки, і кредитів не мають.
Того разу Оля взагалі нічого не їла. Усі її колеги пішли на обід, а вона відмовилася, ніби не голодна, хоча це було не так.
Згодом до неї підійшла Оксана та принесла круасан і чай. Оля подякувала та хутко з’їла.
Оксана незаміжня, дітей також нема. Живе зі старими батьками, яких доглядає. У неї є теж така традиція: носити обід із дому.
