Давня таємниця
У будинку Тараса та Олени радість сьогодні весілля їхнього єдиного сина Ярослава, одружується він на своїй коханій дівчині Соломії. Ярик уже зранку не міг заснути, постійно поглядав на годинник, боячись запізнитися або щось пропустити. Хвилювався сильно, адже вперше стає чоловіком.
«Цього дня я чекав так довго Нарешті назву свою Соломійку дружиною. Коханою дружиною. Будемо щасливі, адже вона мене любить», думав наречений.
Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найважливіший день у її житті весілля з Яриком.
«Напевно, він теж не спить і хвилюється», з усмішкою думала вона про майбутнього чоловіка. Сьогодні ми одружимося, і це означатиме, що кожен день будемо разом засинати й прокидатися. Наше кохання перемогло. Попереду лише щастя».
Вона раділа, але життя не дорога через поле, на ній бувають і радісні, і важкі моменти, іноді навіть безвихідні. А найважче пройти всі випробування, не втративши близьких.
Спочатку батьки з обох сторін не дуже схвально поставилися до вибору дітей. Адже кожен вважає, що його доньці потрібен надзвичайний чоловік, а синові надзвичайна дружина. Але молоді нікого не слухали вони були щасливі разом, і ніхто не міг цьому завадити.
Весілля пройшло ідеально. Наречена сяяла, наречений був гідний її. Почалося їхнє спільне життя. Ярик і Соломія мріяли про дітей, про великий будинок.
«Першою у нас народиться дівчинка», казала Соломія. «Купуватиму їй гарні сукні, ніби ляльці».
«Ні, син! заперечував Ярослав. Буде у нас хлопчина, спадкоємець».
Але погоджувались, що хто б не зявився першим це буде їхнє щастя.
Минув рік, а Соломія досі не вагітніла. Обоє чекали, вона навіть плакала в подушку, боячись, що дітей у них не буде. Та через півтора року нарешті почули довгоочікувану новину.
«Ярику, у нас буде дитина!» радісно скрикнула вона, повертаючись із лікарні.
Раділи всі і майбутні батьки, і дідусі з бабусями. В призначений час народився син Івасик.
«Я ж казав буде хлопчик!» гордо повідомив Ярослав батькам.
З пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічала вся родина, дарували пода
