Згадуючи своє дитинство, мені в голову приходить лише одне — сварки моїх батьків. Так. Лише ці спогади яскраво з’являються. А все хороше, що ставалось в цей час було мутним та тьмяним. Наче сон.
Мої батьки завжди конфліктували. І нехай би в них ці сварки проходили без мене. Але ж ні. Вони сварились при мені, або так гучно, що чутно було і за трьома закритими дверима.
Та до такого все дійшло, що коли я підросла, то мені довелось купувати спеціальний замок на двері кімнати, адже батьки стали заходити до мене, під час своїх конфліктів, та виясняти стосунки, впливаючи мене. Мовляв хто з них правий.
А мені що з того, хто правий? Я хотіла тиші та злагоди. Мене вже дісталитісїзні сварки. Кожного дня одне і те ж. Я думала, що відносини моїх батьків — це приклад того, як робити не треба. Але ще більше я закарбувала собів пам’яті, що не треба сваритись перед дитиною та вплітали її в свої конфлікти.
Звісно, в цілому наше життя було чудовим, батьки мене дуже любили та робили для мене все. Вони старались та добре до мене ставились, але не давали мені одного і найголовнішого — сімейного затишку та спокою.
Мені хотілось родини, як у моєї подруги. В неї батьки завжди були добрими, спокійними і наче від них віяло щастям і взаєморозумінням. Здавалось, що їхнє кохання — це як вічне джерело. Та от тільки це все було лише маривом.
Одного разу, на вихідних, моя подруга запропонувала вивчити уроки разом. Але попросила, щоб вона прийшла до мене.
Я погодилась та стала чекати на Ліну. Маму попередила, тата також. Коли подруга прийшла, то одразу ж, зачинивши двері моєї кімнати, почала гірко плакати та впала мені на коліна. Я ледве її заспокоїла та намагалась дізнатись, що ж таке сталось.
Сказане мене просто збило з пантелику. Я не розуміла, як така чудова та ніжна пара може розлучитись. Проте Ліна розповіла правду. Їх батьки виявились чудовими акторами. Притворятись вони так вправно, що ніхто б в житті не подумав, що вони давно зраджують одне одному та геть не мають кохання між собою.
Чекали поки Ліна виросте і зрозуміє, чому батьки не живуть разом. Думали, вона спокійніше сприйме. Але це в любому віці буде травмою. А для мене це стало шоком через те, що всі мої уявлення були зруйновані.
Після цього, коли ми з мамою дивились серіал по телевізорі, я розповіла їй, що сталось з батьками подруги. А ще про те, що я думала про їхню сім’єю та нашу. На це мама відповіла мені, що вона вже зараз лише усвідомлює, що вони з батьком робили неправильно, виясняючи стосунки перед мною та вплутуючи в сварки мене.
Але головне, що вона сказала це те, що не буває пар, в яких не виникає конфліктів. Є пари, які їх не обговорюють та не вирішують. В такому випадку все наростає, наче снігова куля, що котиться з гори.
– Ми з твоїм батьком хоч і скандалимо через день, але наші конфлікти дають нам можливість домовитись та знайти компроміс. Єдина проблема, що вирішення конфлікту дуже гучне та експресійне. Вибач нас за це.
Тепер я розумію, як сильно помилялась, коли ідеалізувала сім’ю подруги та знецінювала свою. Мої батьки хоча б щирі одне перед одним та перед мною. А не живуть в брехні та влаштовують бутафорне кохання.
