Ми з дружиною народжували дітей ще в той час, коли УЗД було не таке поширене і щоб пройти це обстеження треба було їхати в сусідню область. Тому, коли дружина вдруге завагітніла, ми приходили на ті огляди, які були доступні в нашому селищі.
В нас вже був син, якого ми дуже сильно любимо та все в нього вкладали. Але хотілось ще одну дитину. Дружина дуже хотіла ще доньку. А я був і не проти.
Проте сталось це швидше, ніж ми очікували, але як сталось так сталось. Ми все одно хотіли ще одне янголя. То що ж сумувати?
Все було більш-менш добре. От тільки живіт дружини ріс швидше та більшим, ніж за першої вагітності. Наче ще термін не великий, а вона вже така, наче от-от народить. Але лікарі запевняли, що все добре. Тому я був спокійніший.
Ми були переконані, що в нас народиться одна дитина. Хоча одного разу лікар і натякнув, що йому здалось, що є два серцебиття, але, перевіривши ще раз, спростував свої слова.
Тому ми готувались до появи однієї дитини. Я навіть ліжечко змайстрував на роботі, адже все життя пропрацював столяром. Керівник дозволив обрати будь-яку деревину, з якою ми працювали, в якості подарунку для майбутньої дитини. Він чолов’яга хоч і дуже грошелюбний, але не скупий.
Одного прекрасного дня, коли до пологів дружини залишався приблизно місяць, в коханої почались перейми. Я хутко зібрав всі речі та повіз її до пологового. Лікарі оглянули дружину та сказали, що перейми будуть ще довго, тому я можу або бути з дружиною, або поїхати додому. Дружина попросила, щоб я поїхав додому, взяв деякі речі для малюка я приїхав вже коли вона народить разом з сином. Все ж він залишився під наглядом сусідки, не можна чужих людей так своїми дітьми обтяжувати.
Наступного дня, коли ми з сином напружено чекали звістки від лікарів, задзвенів телефон. Дзвонили з пологового. Я підняв слухавку і під час розмови медсестра мене запитала:
– Вітаю молодого татуся. Ану кажіть — більше хочете хлопчика, чи може все ж таки дівчинку?
– Та мені немає різниці, головне, щоб дитина здорова була. Буде хлопчик, то дуже добре, а як буде дівчинка, то теж дуже добре.
– Ну тоді помножте своє дуже добре на два, адже у вас двійня. І хлопчик, і дівчинка.
Я навіть не знав, як правильно реагувати. Я був дуже щасливий, і дуже здивований одночасно. Ми хутко зібрали речі в машину та поїхали з сином до нашої матусі і двох нових членів сім’ї.
Ми хотіли щасливу сім’ю, а отримали щасливу і велику сім’ю. І наше щастя завжди зростало разом з дітьми, яких ми однаково дуже сильно любимо.
