Моя найкраща подруга Софія познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком в кафе. Це були прекрасні студентські роки. Ми святкували мій день народження. Софія завжди була видною дівчиною. У неї виражені риси обличчя, гарна зовнішність, хороший смак на одяг. Вона мала повно залицяльників.
Так сталася, що в той день у кафе було людно. Тарас одразу почав проявляти симпатію до моєї подруги. То принесли солодощі до нас, то квіти, а врешті-решт принесли записку з номером телефона й вказаними соціальними мережами. Софії теж він симпатизував. У той вечір вони таки познайомилися.
Пройшло п’ять років. Софія й Тарас щасливо живуть у спільному шлюбі. На початку їхнього знайомства він працював звичайним продавцем у магазині сантехніки. А Софія на той час тільки закінчила університет. Влаштувалася продавцем у квітковий магазин. А згодом вона поставила умову, начебто у сім’ї повинен працювати хтось один. Тарас одразу зрозумів про що йде мова. Почав розвиватися у сфері продажу й ремонту автомобілів. Цей бізнес пішов на славу. Від клієнтів не було відбою. Оскільки у місті було дуже мало конкурентів, тому він швидко піднявся й гарно себе зарекомендував.
Потім сказав, що Софії більше не потрібно працювати. Тарас найняв прибиральницю, двірника, щоб його кохана просто насолоджувалася життям. Софія кожного дня відвідувала різні салони краси, ходила за різними покупками, відпочивала у ресторанах. А тільки коли ми бачилися, то одразу казала, що її Тарас досягнув успіху тільки завдяки їй. Адже якби вона не поставила йому таку умову, то він би все життя працював сантехніком. Я уважно слухала її й зрозуміла, що справді багато чого залежить від жінки.
Зі своїм Андрієм ми разом вже вісім років. Він працює будівельником. Його заробітною платою я задоволена. Вистачає на все, що нам потрібно. Але чому б не рости вперед? В той час я працювала вихователькою у садочку. Платили мало, але мені просто подобалася ця робота.
Вирішила я натякнути Андрію, що йому пора міняти роботу, щоб ми мали більше коштів. Але він сказав, що бачить себе лише у цій сфері й поки що, цілком задоволений своєю зарплатою. Тоді я вирішила звільнитися з роботи й сидіти просто вдома й доглядати за дитиною. Відмовилася виконувати домашні справи, а саме готування, прибирання, прасування тощо. Гадала, що так хоч Андрій зрозуміє, що я б теж хотіла як то кажуть, сидіти на чиїсь шиї. Іншим дівчатам це прекрасно вдається, то чому я не можу.
Але Андрій просто почав виконувати всі справи самостійно. Навчився і прибирати, і готувати, і з дитиною посидіти. Він не став наймати якихось помічників чи ще когось. До того ж ми з ним значно віддалилися. Я почала переживати, мабуть, з моїм чоловіком так не вийде, як Софія зробила зі своїм. Андрій став уникати мене частіше. Боюся, щоб такі мої спонтанні зміни не привели до розлучення. Адже бачу, що моєму чоловікові це не подобається.
