Я працюю водієм на автобусі. Мій рейс проходить із міста в село, і назад. Інколи людей їде багато, особливо з ранку, поспішають на роботу. Я сам із того села, але живу в місті. Тому односельців знаю, і вони мене також.
Одного разу в салон зайшов мій колишній сусід по селу. Людей було мало, тому він сів на передньому сидінні, ближче до мене. Всю дорогу розповідав новини, які я не знаю. А мені в голові вертиться, коли він заплатить за проїзд. Чоловік розмовляв до самого міста. Розповів, що машину свою продав, і поки не купить нову, буде їздити рейсовим автобусом. Нарешті його зупинка, сусід встав і пішов до дверей. Я так і не зміг сказати, щоб заплатив. Після обіду була не моя зміна, як Іван доїхав додому не відаю. На другий день, в селі на зупинці сусід стояв. Зайшов в салон, і проходить до сидіння. При цьому зі мною привітався, і все. На проїзд знову не передає. Мені соромно йому нагадувати, а він удає, що так і потрібно бути. На зупинці, де йому виходити, я покликав Івана до себе, і тихенько нагадав, що за проїзд потрібно платити. Який же крик був на весь салон. Що я жадібний, і його, сусіда, не можу довести безкоштовно. Потім кинув мені гроші, і вискочив з автобуса.
Якщо розібратися, то чому я повинен возити його задарма. Адже транспортний засіб не мій особистий, і правила для всіх однакові. Тим паче, що збирається купувати нову машину, а на білет грошей жаліє. Після того, скільки я їздив, Іван не їхав ні разу. Мабуть, знайшов когось іншого, хто возитиме його безплатно.
