У Андрія багато родичів, тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Коли збираються всі разом. Місця в будинку не вистачає. Але коли літом, на подвір’я виносять довгий стіл, ставлять під яблунею. Гарно, на свіжому повітрі. Андрій любить їздити до бабусі Марії. Єдина бабуся, яка його любить. Всі інші порівнюють його з іншими своїми онуками. І починається. Он у Віталія вже сім’я є, а ти один. Чи, Катя народила дитину, а ти собі що думає?
А у бабусі Марії хлопець відпочиває. Вона ні про що не запитує, тільки готує смачні пироги, варить борщ, годує свого онука. Андрій допомагає їй по господарству, відремонтував паркан. Косив траву. Все, що бабуся говорила, допомагав. Потім сідав у затишку і дивився, яка красива природа навкруги. Приємний відпочинок.
Зайшла бабуся Наталка. Вона сіла поряд з Андрієм:
– Онучку, а ти взагалі одружуватися збираєшся?
– Ні, бабусю, рано іще.
– Як рано, двадцять п’ять років, а ти говориш рано. Я знаю, в місті немає гарних дівчат, одні розмальовані ходять. Я познайомлю тебе із Настею. Ото гарна дівчина. Глянеш на неї, очей не відведеш.
– Бабусю, не потрібно, я не хочу одружуватися. Мені одному добре.
– Ну як скажеш.
Бабуся Наталка встала і пішла додому. Через пів години прийшла дівчина з банкою. Вона говорила, що бабуся Наталка просила принести для бабусі Марії молока. Та бабусі не бачить. Мабуть, у будинку. Дівчина пішла в будинок. Андрій сидить, посміхається. Бабусю не переробиш. Прислала все ж таки Настю. Гарна дівчина, симпатична. А йому байдуже. Не до дівчат. Ось яка природа, чисте повітря. Приїхав відпочити, а бабуся йому наречену шукає.
Вони завжди такі. Як виповнилося Андрію двадцять два роки, від тих пір і приводять дівчат під різними приводами. Може якусь вибере їхній онук. Бабуся Марія свариться на Наталку. Не чіпай, говорить, хлопця. Він сам вибере, коли прийде його час одружуватися. Тому і їде Андрій до бабусі Марії. Тихо спокійно. Скоро друзі прийдуть посидіти, поговорити. Вони всі одружені, заздрять Андрію, що не поспішає одружуватися.
А в них дружини, діти. Не дають довго сидіти. Обов’язково котрогось із них дружина прийде, забере додому. Іде той друг і оглядається. Всі сидять розмовляють, а йому додому потрібно, навіщо одружився?
До кінця відпустки залишилося три дні. Андрій насолоджується останніми деньками. Бабуся Марія тихенько плаче, знову поїде, цілий рік не бачитиме улюбленого онука. Дожити б до наступного року. Андрій сварить бабусю, щоб не думала про таке. Житиме, і він обов’язково приїде. Адже бабуся Марія найкраща.
