З сім’єю Марини та Романа ми знайомі вже десять років. У нас син Єгор, у них дівчинка Вікторія. Наші діти однолітки, ходять до одного класу. З Мариною моя дружина Софія здружилися ще коли ходили вагітними. Не дивно це, адже живемо ми у сусідніх будинках. Так я потоваришував з Романом. Разом неодноразово їздили на рибалку, ходимо сім’ями на пікніки.
У Романа та Марини є дача за містом. Коли розпочався карантин, вони запросили нас пожити з ними у їхньому будиночку. Ми з Софією погодилися. Поїхали усією сім’єю. Треба зізнатися, нам там дуже подобалося. Нормальний відпочинок і спілкування з іншими людьми.
Скажу, що зі своєю дружиною ми жили у шлюбі досить непогано. Лише кохання зникло. Залишилися повага та взаєморозуміння. Ми обоє працюємо, сім’я наша забезпечена. Тільки чомусь з Софією немає того спілкування та пристрасті, що були раніше. Немає ніжності та тепла у наших стосунках.
Проживши тиждень на дачі у друзів, я зрозумів, що закохався. Закохався у чужу жінку, у дружину мого товариша. Я помічав, що вона теж проявляє до мене зацікавленість.
Одного разу Софії треба було поїхати на роботу у місто. Роман мав теж забрати якісь документи у своєму офісі. Тому вони поїхали разом. Єгор та Вікторія пішли гуляти надвір. А ми з Мариною залишилися наодинці.
Не знаю, як так вийшло, та ми пристрасно накинулися один на одного. Це був справжній ураган емоцій та спокуси. Навіть не думав, що у житті таке буває.
Тепер я не знаю, що робити. Я не можу залишатися з дружиною. Вона мені наразі здається ще більше нецікавою і нудною. Мені не хочеться жити з нею.
Та от Марина робить вигляд, що нічого не сталося. Я намагався прояснити наші стосунки з нею, але вона уникає відповіді. Очевидно, для неї я був тимчасовим захопленням.
Згодом Софію викликали на роботу. Нам довелося повертатися додому. Марина з Романом залишилися на дачі.
Сьогодні я поговорив зі своєю дружиною. Виявилося, що вона і сама думала про те, що нам потрібно вирішувати щось з нашою затягнутою сімейною кризою.
