З Андрієм ми одружилися у віці двадцяти восьми років. На той час я вже багато чого в житті досягла. В мене був і автомобіль і власна квартира. Взагалі кар’єра у мене була хороша, я керувала цілим департаментом з маркетингу та реклами.
Чоловік у мене був звичайним менеджером, та для мене це не відігравало великої ролі. Андрій вмів дуже гарно залицятися та догоджати. Я й не думала, що ще існують настільки галантні та уважні чоловіки.
Ми відгуляли весілля і я пішла в декрет. Та моєї квартири студії нам виявилося замало, то ж ми її продали, а ті кошти які були в мене на рахунку додали і придбали більшу квартиру.
Так як я була вже на дев’ятому місяці – мені не хотілося ходити по державних установах, тому нову квартиру ми оформили на чоловіка. Так само як і нове авто, яке придбали також за мої гроші.
Мені особливо це не відігравало ролі. Все ж придбано за мої гроші, з чоловіком ми одружені – то ж виходить, що все надійно. Наскільки ж я помилялася, навіть словами не передати.
Невдовзі я народила сина. Перші кілька місяців були дуже важкими. Син не спав, вередував, цілими ночами плакав. Андрій від нас переселився до іншої кімнати.
Справжній шок і здивування на мене чекали через місяць. Ми якраз з сином повернулися з прогулянки і не змогли потрапити у власний дім. Деякі речі стояли в валізах і кульках на коридорі.
Андрій трубку не піднімав, аж раптом двері відчинила молода жінка. Вона мені сказала:
– Що ти тут забула? Це не твоя квартира! Вимітайся з своїм сином, доки поліцію не викликала.
Тільки от поліцію я викликала. Як це в моїй квартирі чужа жінка і мене виганяє. Мені потрібно дитину годувати та вкладати спати. Неподобство.
Як виявилося – це була коханка мого чоловіка. Вона працювала у РАЦСі і розлучила нас таємно на моєму сьомому місяці вагітності.
Вийшло так, що квартира і машина, які придбані за продаж моїх попередніх і певних власних заощаджень – мені не належать. Це повністю власність чоловіка, навіть не спільна власність подружжя.
Андрій весь цей час знав і вичікував. Він відібрав у мене абсолютно все. Найгірше і найболючіше те, що він виставив на вулицю власного сина. Рідна дитина для нього нічого не означала.
Наразі я зібрала виписки і довідки, щоб довести, що це були мої гроші. Чекаю на рішення суду і сподіваюся, що воно буде в нашу з сином користь.
