Володимир і Наташа живуть десять років. В них підростають два синочки. Все добре, життя потихеньку наладилося. Дітям, старшому дев’ять років, молодшому сім, підросли. Володимир і Наташа працюють. Зранку діти в школу, вони на роботу. Увечері додому, і так кожен день. Якось померкло бурхливе кохання, коли Володимир летів додому немов на крилах, якщо півдня не побачить дружину, не порозмовляють, до вечора місця собі не знаходив.
Наразі однотонне життя наскучило. Сімейний побут. Хочеться щось таке, якоїсь родзинки, щоб знову життя вирувало. Нещодавно до Володимира на підприємство прийшла молоденька дівчина. На вигляд не більше двадцяти років. Насправді було їй двадцять сім років. Про це Володимир дізнався в відділі кадрів. Його зацікавило, що така красива дівчина, все при ній, і не заміжня. Він поглядав на Аліну, дівчина також зиркала на нього. Минуло два місяці, а Володимир ніяк не міг зважитися провести дівчину додому. Совість мучила його, що думки заполонила Аліна. На корпоратив, до дня народження підприємства прийшли всі співробітники.
Гулянка вдалася на славу. Володимир гарно провів час, не помітив, як з Аліною танцюють повільний танець. Залишок вечора провели разом. Пізніше чоловік повів її додому. Там все і сталося. Коли вискочив із квартири дівчини була третя година ночі. Взяв таксі й швиденько приїхав додому. На ранок Наташа нічого підозрілого не примітила. Володимир полегшено зітхнув. Подумав, що то вперше і такого більше не повториться. Але на роботі Аліна дивилася на нього такими очима, що чоловік не сказав нічого, і знов увечері пішли з роботи разом.
Віднині так було завжди. Володимир приходив додому пізно, спочатку придумував причини, соромно було, потім звик. Наташа нічого не питала, тільки віддалилася від нього. Не зустрічала з усмішкою, не сипала жартами. Жили в одній квартирі неначе сусіди. Інколи словом не перемовлялися. Тільки дітки чекали татка, і все запитували, чому пізно приходить. Адже вони сумують за ним.
А Володимир не чув дітей, не помічав змін у дружині. Все його єство заполонила Аліна. Заради неї ладен сім’ю кинути. Без неї не миле нічого. Минув рік, як вони зустрічаються. Одного разу, коли Володимир і Аліна гуляли парком, назустріч йому йшла дружина з дітьми. Для них обох було несподіванкою така зустріч. Наташа бліда, подивилася сумно на чоловіка, не проронивши й слова, взяла дітей за руки й повела в іншу сторону. Аліна в слід їй кричала, що нехай не сподівається, Володимир не повернеться.
Дома чоловік забрав зібрані речі, навіть не вибачався, і пішов. Довго плакала Наташа, не могла заспокоїтися. Діти також плакали, дивлячись на маму. Той вечір був для них жахливим.
Володимир з Аліною прожили разом рік. Чоловік зрозумів, яку помилку зробив, захопившись дівчиною. Для сімейного життя вона не придатна. Готувати для нього, прати його речі, цього вона не любила робити. Володимир змушений навчитися куховарити, прибирати у квартирі, і багато що, чого не робив коли жив із дружиною. Все частіше згадує, як добре їм було разом, які гарні діти виростають без батька. Але дороги назад не має, Наташа не пробачить.
