Сьогодні був такий дивний день
«Залишмо її тут, нехай сама виживає!» сказали вони, скинувши бабусю в сніг. Нікчемники не розуміли, що бумеранг з часом повернеться.
Валентина Шевченко йшла до свого підїзду. Сусідки на лавочці обговорювали новий автомобіль, що припаркувався біля будинку.
Чий це? запитала Валентина.
А хто його зна! відповіла одна з жінок. Мабуть, Маряни. До наших старих такі дорогі машини не їздять.
До нас хіба що швидка завітає! додала інша.
Вони ще трохи поговорили про владу та плітки. Аж ось вийшла та сама Маряна, до якої приїхав цей авто. Вона пройшла повз, навіть не звернувши уваги на сусідок та машину, що стояла на газоні. Валентина поспішила додому.
Валентино Шевченко? почула вона в підїзді. Ви мене впізнаєте? Ми розмовляли кілька днів тому. Я ваш родич.
О, Богдане! скрикнула Валентина. Чому не попередив, що завітаєш? Це твій авто на газоні?
Так, мій.
Тоді швидше перепаркуй, поки люди не помітили! Як можна таке вигадати ставити машину на мої квіти!
Родич поспішно пішов, а Валентина зайшла зварити чаю. Їй треба було продати квартиру, не хотілося залишати сусідам знищений газон.
Раніше до неї навідувався дядько з сином. Потім родичі втратили звязок. І ось молодий чоловік зявився! Та щось у ньому викликало в Валентини підозру. Він багато курив, і навіть у молодому віці зуби вже пожовкли. Але добре, що хоча б приїхав. Жінка не хотіла наймати агента з нерухомості, краще віддячити небожеві. Та той відмовився від грошей.
Валентина залишилася без чоловіка та дітей. Вона мріяла переїхати ближче до природи. У чистому повітрі все ж краще, ніж щодня спускатися з четвертого поверху. В селі був город. Доки ще були сили, вона хотіла посіяти овочі. Восени знайшовся покупець на квартиру.
Як прийде зима, продаватимемо навесні, вирішила Валентина, відкладаючи угоду.
Та будинки навесні подорожчають! заперечив небіж. У холод легше перевірити опалення. До того ж покупець уже є. А якщо потім відмовиться?
Та мені ж ще не знайшли будинок! Де я житиму? Знайдемо тоді й продамо, зітхнула Валентина.
Богдан погодився.
Незабаром він знайшов кілька варіантів. Обравши один, вони поїхали в село. Оглянувши будинки, Валентина трохи засмутилася. Усюди був потрібен ремонт. Але за гроші від квартири вистачило б і на будинок, і на ремонт.
Богдан розумівся на будівництві та міг підказати тітці, скільки коштуватимуть матеріали та робота. Він обіцяв допомогти.
Але серце Валентини стискалося:
Зима на носі. Не хочу втручатися в ці ремонти. Хочу зайти в будинок і жити, як люди.
Та я ж вам допоможу! відповів молодий чоловік.
Її непокоїло, що небіж так наполегливо продає її квартиру та купує будь-який будиночок. Але вона вирішила, що він нічого з цього не отримує, і її справи йому просто непотрібні. Подякувала, що взагалі погодився допомогти.
Обравши будинок, вона призначила дату угоди.
Покупець і нотаріус прийшли вчасно. Богдан зварив усім чаю. Валентині раптом стало шкода продавати житло. Своя ж квартира Стільки років тут прожито. Але назад дороги немає. Речі вже зібрані, документи підписані.
Ну ось. Можна їхати в новий дім! оголосив небіж.
Почекай, так одразу? Я ще посуд не склала, спробувала заперечити жінка, але Богдан наполягав треба перевозити її сьогодні. Мовляв, покупцеві ніде ночувати!
Ну добре, якщо сьогодні, то сьогодні. Тільки швидко зберу речі, згодилася Валентина.
Вони їхали вантажівкою. Жінка почала позіхати й заснула. Відчувала, як машина рухається, чула непевні розмови.
Тітонько, ви мене чуєте? донісся здалеку голос Богдана. Вона не мала сил відповісти.
Залишмо її тут, почула вона, коли на мить прийшла до тями. Усе було ніби в диму. Вони викинули її просто в сніг.
Сама помре, додав Богдан.
До Валентини дійшло небіж її обдурив. Мабуть, щось підсипав у чай, щоб вона заснула й підписала документи. Закривши очі, вона готова була прийняти смерть.
Але все це бачила дівчина. Вона їхала повз і помітила вантажівку біля дороги. Подумала, що водію потрібна допомога, і зупинилася. Та потім побачила, як двоє чоловіків щось витягують із машини та несуть у ліс. Йшов сильний сніг. Дівчина зацікавилась нащо вони щось вивантажують посеред дороги? Може, приховують злочин?
Вона проїхала трохи далі, вимкнула світла й почала чекати. На всяк випадок записала номер авто. Коли незнайомці поїхали, вона побігла туди, куди вони несли мішок. Побачивши жінку, перевірила пульс. Жива! Але без свідомості. Дівчина
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
